http://kochubei-svetlana.pp.ua/

https://gimn-shostka.blogspot.com/p/blog-page_13.html

Виникнення та розвиток писанкарського мистецтва.

Писанкарство – один із найдавніших видів народного декоративно‒ прикладного мистецтва, в якому яскраво відобразились усі сторони життя народу – історія, ужитковість, звичаї, вірування, естетичні уявлення, поетичне бачення, мрії про довершеність життя.

Писанки – душа українського народу, це «шедеври мініатюрного живопису, в яких український народ виявив свій мистецький геній, свою здатність до творчого мислення, художнього узагальнення навколишнього світу».

Пташине яйце, розписане мініатюрним орнаментом, називають писанкою. Назва її походить від слова «писати», тобто прикрашати орнаментом. Оздоблюються писанки геометричним, рослинним, зооморфним (риби, птахи, звірі, людина), пейзажним орнаментом, християнськими символами. Писанка – одна із стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру.

Зрештою, писанка – символ весни, сонця, повернення природи до життя. Дохристиянське походження писанки нині вже не підлягає сумніву. Доведено, що зародилась вона в глибоку, ще язичницьку давнину. Що викликало писанку до життя? Як змінювався характер її розпису упродовж історичного розвитку? Щоб відповісти на ці непрості запитання, треба заглянути в глибину віків, звернутися до першоджерел тисячолітньої давності.

Фарбовані й орнаментовані пташині яйця-крашанки і писанки – утвердилися в обрядах багатьох народів світу за кілька тисячоліть до прийняття християнства. В системі вірувань вони пов’язувалися з яйцем як джерелом життя, початком Всесвіту.

Стародавні перси, індійці, фіни, візантійці, древні греки і римляни вважали, що Всесвіт виник з яйця. Стародавні індоіранські перекази також розповідають про це. У легенді, яку записав Геродот, говориться, що світ виник із покладеного у святилище Геліоса яйця чарівного птаха Фенікса.

Яйце було предметом культури, глибоко увійшло в обрядність первісних народів. У Єгипті, наприклад, атрибутом божка Пта було яйце. Крім того, в уявлені стародавніх єгиптян яйце було символом миру і родючості.

У стародавніх греків (ІV ‒ V ст. до н.е.) були широко розповсюджені так звані «яйцеві ігри» на особливому яйцеподібному майданчику, по якому перекочували дерев’яні яйця. Це свято відбувалося на честь Кастора і Полукса, про яких легенда розповідає, що вони з’явилися з яйця Леди, були близнюками і ділили між собою безсмертя.

Задовго до появи християнства древні індуси вважали яйце колискою світу.

«Коли все ще було занурено в пітьму, злите в хаосі і оповите глибоким сном, - говориться індуському сказанні, ‒ раптом явився той, хто існує сам собою, - винуватець початку світу. Він розвіяв морок, створив води і посіяв у них насіння, з якого вийшло золоте яйце, що сяяло як сонце. І отець світів – Брама – народився в ньому власною силою. Яйце, в якому він міститься, цілий рік плавало по всіх водах, нарешті само собою розділилося на дві рівні частини.

З цих двох частин він створив небо і землю, помістивши посередині тонкий ефір, вісім країн світу і океанів».

У древньоперському міфі говориться: «Спочатку не було нічого, крім божества. Нарешті з’явилося яйце. Воно розкрилося: Сонце і Місяць вийшли з нього і піднялися вгору на небо. Земля, більш важка, опустилася вниз».

Перси малювали писанки і дарували їх на новий рік (20 травня).

Цікаво, космогонічні міфи, в яких головна роль належить яйцю, поширені по всій земній кулі і дивовижно подібні, що, безумовно, вказує на їх глибоку давність.

У багатьох народів світу з яйцем пов’язані цікаві звичаї, повір’я, магічні дії, ритуали. Так, в Угорщині яйце закопували «на щасливу долю» недалеко від дому.

Німецькі селяни закопували «на щастя» яйце під хрестами, які ставили в різних кінцях свого поля. У Польщі яйцем «обкочували» посіви, щоб уберегти рослини від бур’янів, розкидали яєчну шкарлупу для вигнання злих духів. У Франції шкарлупу яєць підвішували біля димарів.

Російські та українські селяни під час оранки і сівби нерідко розкидали яйця по борознах, аби щедро родила земля. Бувало, що жінки-селянки лягали на озимину і підкидали вгору яйце, промовляючи: «Як високо летить яйце, так високо хай росте пшениця». У білорусів існував звичай закладати яйце у стіну новобудови.

З яйцем пов’язано також багато шлюбних, хресних і похоронних обрядів різних народів.

Майже у всіх народів світу яйце є обов’язковим компонентом ритуальних страв, які люди приносять під час весняних свят на могили померлих і залишають для «душі небіжчика».

Крім того, яйця мали своє свято. Воно, звичайно, співпадало з початком Нового року, який якнайкраще відповідав символічному значенню яйця. Яйця обов’язково були частиною новорічних подарунків, знаком Нового року, що народжується, природи, що оживає, початку нового циклу польових робіт у народів Південної та Південно-Східної Азії. Ці народи і донині відзначають Новий рік навесні.

Предки слов’ян називали розписані яйця «красними яєчками».

Починаючи рік з весни, вони обдаровували один одного такими крашанками. Як відомо, найдавніші писанки із страусячих яєць археологи знайшли в Єгипті. На території України писанку з глини виявлено при розкопках у Полтавській області. Час її виготовлення датується Х століттям.

Польські археологи в 1952-1956 рр. знайшли в Ополі шкарлупки писанок, між якими одна збереглась цілою. Знахідка належить до Х століття нашої ери.

Етнографи встановили, що розпис було виконано восковою технікою. Орнаментальний рисунок писанок з Ополя близький до сучасної орнаментики польських і взагалі слов’янських писанок. Орнамент цей переважно лінійно- геометричного характеру.

Досліджуючи матеріали археологічних експедицій з вивчення трипільської культури (V ‒ ІІ тис. до н. е.), вчені побачили на кераміці орнаментальні малюнки, які дуже нагадують орнамент на сучасних українських писанках. Так, зображена на малюнку богиня Лада дуже нагадує образ Берегині, їх поєднують благально піднесені догори руки та інші характерні елементи.

Біля села Лука Врублівецька було знайдено декілька керамічних яєць із так званими торохкальцями – маленькими камінчиками, що вільно торохтіли всередині яйця. Їх використовували як засоби, що відлякують злих духів.

Завдяки цій важливій знахідці вчені змогли визначити, коли почав розвиватись рослинний та геометричний орнамент.

У І тисячолітті н. е., коли відбувався перехід від первіснообщинного ладу до феодалізму, мистецтво східних слов’ян було важливою потребою побуту, що виявилося в орнаментах, які мали певний зміст у системі язичницьких вірувань.

Декоративні візерунки, створені людиною, мали призначення - оберігати її від лиха, допомагати в житті та праці. Найбільш поширеними й улюбленими орнаментами давніх слов’ян були: розетка - символ Сонця, хвиляста лінія - вода, жінка з руками ‒ гілками, яка знаменувала велику богиню землі, праматір Берегиню.

На території України писанкарство набуло найбільшого поширення за часів Київської Русі, в X-XIII ст. Запроваджуючи християнство на Русі, церква вдало використала язичницькі вірування і народні звичаї, в тому числі й святкування Великодня навесні як пробудження всього живого на землі, що збіглося з християнськими пасхальними святами на честь воскресіння Ісуса Христа.

Це так звані писанки, порожні всередині, з отвором для ручки з тупого кінця, їх поверхня вкрита поливою з розписом або круговими смужками.

Усередині такі писанки мали керамічну кульку і при потрясінні торохкотіли.

Орнаментальних хвилеподібних ліній на низці сім. Традиція виготовляти різноманітні шумові предмети до Великодніх свят також була багатовіковою в Україні. Це ‒ калатала, стукалки, довбешки, брязкальця; ними хлопці відганяли

«нечисту силу», а дівчата, йдучи колом, співали й заплітали «Шума».

У деяких писанках княжої доби хвильових ліній орнаменту дев’ять. Композиція починається і завершується колами. Точнісінько, як віха на Зелену неділю, її на Подніпров’ї робили з довгого стовбура, на низ і на верх чіпляли по колесу. Все це заквітчувалося травою та квітами. Потім віха вкопувалася у землю. По ній, ніби в писанці відтворювалося коло земне і коло небесне, а між ними «Дерево життя» ‒ Дерево світобудови. Воно єднало небо і землю, людину й Бога.

Звичайне куряче яйце недовговічне, тому в Київській Русі майстри майоліки у великій кількості виготовляли керамічні розписані яйця, і це дало змогу багатьом поколінням милуватися ними. Найулюбленішим мотивом був мотив сосонки - яскраво-зеленої травички, що найперша прокидається після зими і плететься, сповіщаючи про прихід весни. Улюбленими кольорами майстрів були жовтий та світло-зелений на темному, здебільшого коричневому або чорному, тлі. Рідше траплялися комбінації білого, червоного і чорного кольорів. Такі писанки можна побачити у Державному музеї історії України.

Давню писанку було знайдено під час розкопок решток церков на Царинці (с. Крилос – давній Галич) 1992 р. (Галицька археологічна експедиція, керівник Ю. Лукомський). Писанка виявлена у шарі ґрунту, який датується ХІІ ‒ ХІІІ ст. Розміри 2,5×4,0 см. Знахідка керамічна, виготовлена із звичайної глини, покрита брунатною матовою поливою, поверх якої жовтою поливою нанесено орнамент. На товстішому кінці у керамічного яйця є отвір діаметром 3-4 мм, у середині калатало. Татаро-монгольська навала на Русь припиняє діяльність ремісничого цеху, який репродукував українські писанки з глини, що експортувалися в інші країни. У цей період поступово розвивається писанкарство, починається розподіл традицій мистецтва за регіонами. За період з XIII до другої половини XIX століття у писанкарстві майже не виникає нових елементів. Найдавніші писанки, виготовлені з курячих яєць, зберігаються в музеях і датовані другою половиною XIX - початком XX ст. Вони мають характерні ознаки кожного регіону їх виготовлення.

Окрім традиційних писанок як на теренах України, так і поза її межами, у всьому світі, були відомі орнаментовані яйця, виготовлені з дерева, скла, глини, дорогоцінного каміння та дорогоцінних матеріалів, які були прикрашені розписом, інкрустацією, гравіюванням тощо. Особливої уваги також заслуговують яйця, виготовлені в майстерні К. Фаберже, які відрізняються декоративністю, вишуканістю та дорогоцінним оздобленням. Прикрашені відповідними узорами, писанки були яскравою оздобою кошика з харчами, який несли до церкви святити, а потім їх виставляли на видному місці на столі.

У 20-30-х роках XX ст., у часи войовничо ‒ атеїстичної пропаганди, писанки були зараховані до шкідливих культових атрибутів, а ті, хто їх виготовляв, заслуговували зневаги, висміювання, а пізніше - покарання.

Виготовлення писанок припинилося у центральних та східних, а потім і західних областях, за винятком віддалених карпатських сіл. За 30 ‒ ті – 50 ‒ ті роки ХХ ст. ніяких згадок про писанки не було знайдено.

У 60-х роках XX ст. у зв’язку з посиленням інтересу до народного мистецтва відновилося й писанкарство. Навесні, перед великодніми святами, у Вижниці, Косові та Коломиї народні майстри продавали писанки на ярмарках, сприяючи цим стихійному виникненню писанкарського промислу.

Проте писанкарство не сягало далі Прикарпаття і відроджувалося дуже повільно, оскільки було майже повністю забуте і втрачене.

У 70-х роках писанки як твори народного мистецтва вже експонувалися на виставках. З’явилися приватні колекції писанок. Відновилося виготовлення писанок із дерева, відоме у XVIII-XIX ст. У 80-х роках до писанкарства звертаються професійні художники, народні майстри старшого покоління

З прийняттям незалежності В Україні писанкарство почало набувати швидкого поширення; почали організовуватись конференції, виставки, майстер- класи, з’їзди майстрів писанкарства. Щорічно організовуються зарубіжні виставки писанок, у яких беруть участь майстри з усього світу.

Вже сьогодні мистецтво писанкарства досягло великих успіхів та поширення серед українців. Яйця на лише розписують, їх оздоблюють бісером, нитками, папером, кольоровим піском, камінням, вишивають нитками і стрічками, також народні умільці вирізують прекрасні узори на яєчній шкарлупі.

На початку ХХІ ст. в містах виникають музеї писанок (м. Коломия). Великі експозиції писанок має Львівський музей етнографії та художніх промислів України - понад 11 000 штук з 20 областей України. Українські писанки можна побачити за межами України: в Лондонському королівському музеї, у Санкт ‒ Петербурзі в колишньому музеї етнографії народів СРСР, в музеях Праги і Кракова.

Писанка зі своїм животворним змістом продовжує побутувати і в християнстві, в період святкування Пасхи, передусім у взаєминах між дівчиною і хлопцем. І досі за давньою традицією на Великодні свята дівчина дарує хлопцеві писанку. Найкраща писанка дарується найближчому до серця хлопцеві. Завдяки неофіційному художньому змаганню за найкращу писанку мистецтво її досягло неабиякого художнього рівня, перетворилось у прекрасне народне мистецтво декоративного розпису.

Особливості технології

Писанкарство — розписування яєць — вид декоративно-прикладного мистецтва, поширений у слов'ян та інших народів. Розпис писанок мав стародавні язичницькі коріння, характеризується вишуканими і символічними орнаментальними мотивами — геометричними, рослинними, антропоморфними, які чітко й злагоджено підпорядковуються сферичній формі яйця. Тому писанку справедливо називають твором-мініатюрою, іноді це унікальний шедевр народного мистецтва.

Особливості технології. У писанкарстві орнаментують переважно курячі яйця з білою шкаралупою, рідше — качачі й гусячі. Матеріали, необхідні для розпису — бджолиний віск, ледь розріджений парафіном, різноманітні барвники натурального походження і хімічні (анілінові) фарби. Природні барвники добували шляхом відварювання і настоювання кори й коріння дерев та кущів, цибулиння, висівок жита, стебел і цвіту трав, комах тощо. Для знежирювання і протравлювання поверхні яйця користуються оцтом, а в минулому — галуном (алюмокалієвим), звідси давня назва писанок на Поділлі — галунки.

Інструменти для нанесення воску і фарби нескладні. Це писачки з цвяшками і шпильками, писачки з конусоподібними трубочками, шила для продряпування, пензлики тощо.

Техніки писанкарства загалом подібні до технік розпису предметів інших видів мистецтва (батіку, кераміки, дерева та ін.). Вони бувають звичайними і восковими (резервними).

Найпростіший прийом декорування — фарбування яйця в один колір (червоний, коричневий, синій і под.). Декоративна виразність крашанок і галунок завдячує досконалій природній формі яйця, яка доповнюється й активізується кольором. Такі крашанки набувають посиленої декоративної виразності при поєднанні їх групами (три, п'ять і більше).

Техніка дряпання полягає у нанесенні витонченого візерунку гостроконечним писаком на поверхню яйця, пофарбовану в один колір. Дряпанки, скрябанки, різьбянки — називають яйця, прикрашені таким чином на Східному Поліссі, Лемківщині і Бойківщині. Їх декор вирізняється тонким мереживом візерунків, неначе ювелірної скані.

Мальовки виконують технікою малювання пензликом олійними фарбами на світлому тлі шкаралупи.

Воскові техніки декорування полягають у поетапному нанесенні воску на поверхню яйця з наступним пофарбуванням у відповідні кольори. За методом нанесення воску розрізняють техніки — крапання, розпису шпилькою і розпису трубочкою.

Крапання — техніка накрапування на шкаралупу яйця маленьких крапок, середніх цяток і великих кружалець-плям воску з почерговим занурюванням їх у фарби, обов'язково від світлої до темної. Крапанки мають своєрідний мерехтливий ефект різнобарвних цяток і плям на чорному, коричневому або синьому тлі. Візерунки крапанок бувають впорядковані і невпорядковані.

На Бойківщині і Лемківщииі побутує техніка розпису шпилькою. Завдяки круглій головці шпильки отримуємо штрих з потовщенням на одному кінці і з загостренням на протилежному.. З таких, можна сказати, одноманітних штрихів майстри виписують привабливі розети-сонечка, пишні гілки, квіти та інші мотиви. Писанки з характерним шпильчастим візерунком здебільшого бувають двоколірними.

Техніка воскового розпису трубочкою — найдосконаліша. Вона дав змогу проводити рівномірні лінії різної товщини і найскладніших задумів орнаменти та зображення. Писанки, виконані цією технікою, переважно багатоколірні і відзначаються витонченим ювелірним декором. Народні майстри, що опанували унікальну техніку багатоколірного воскового розпису писанок, і сьогодні працюють у селах Космач, Замагорів на Гуцульщині.

Типологія писанок. Писанки можна класифікувати за техніками розпису: крашанки, дряпанки, шпильчасті та ін. їх можна розрізняти за типами композиційного поділу сферичної форми яйця на відповідні «меридіани» і

«паралелі». Однак виділити писанки за функціональними відмінами немає змоги, бо функціональних різновидів просто не існує. Писанки — це магічний, символічний предмет — знак весни і пробудження життя з усіма його циклічними атрибутами: народження, зростання, цвітіння, плодоношення і відмирання.

У писанках водночас уміщується і вид декоративно-прикладного мистецтва, і рід, і типологічна група, котру можна скласти із трьох типів; писанки великі (на качачих, гусячих яйцях), середні (на курячих) і маленькі (на курячих, голуб'ячих, воронячих тощо).

Відсутність типологічного розгалуження призводить до того, що писанкарство інколи розглядають не як окремий вид мистецтва, а в контексті з іншими розписами: на тканині, дереві, папері, склі тощо.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ КОЛАЖУ

Роботу розпочинай із розгляду та сортування підготовленого матеріалу. Проаналізуй матеріал за можливими темами (моє місто, пес на галявині, дощова осінь, літній натюрморт з вазою). Так поступово набуває реальності композиційна тема колажу.

Можливо використовувати заздалегідь заготовлені трафарети елементів майбутньої композиції. Беруть шматочок матеріалу, на нього накладають трафарет і обводять олівцем. По обведеному контуру вирізають готовий елемент колажу.

Коли всі елементи вирізані, їх можна розкласти на вибраній тобою основі “насухо” в композицію.

 Запам’ятай їх розміщення.

Наступний крок – наклеювання: першими наклеюють деталі, що лежать на основі, а далі шар за шаром, аж до останнього – верхнього.

Коли наклеювання елементів завершено, потрібно кожен із них протерти від залишків клею, обережно натискаючи.

 Чи можна для будь-якого виробу в техніці колажу визначити єдиний принцип виготовлення?

Практична робота

КОЛАЖ “ФАНТАЗІЙНІ КАРТИНИ”

Роботу розпочинай із повторення правил безпечної праці.

Для роботи потрібні: фотографії, листівки, обкладинки глянцевих журналів, кольоровий та обгортковий папір різного забарвлення і фактури, однотонний папір для тла, шпалери, ножиці, клей.

 Виготов “Фантазійні картини” у такій послідовності:

1. Визнач компонування.

2. Добери матеріали.

3. Виріж та розклади деталі.

4. Починаючи зверху, приклей деталі на основу. 

Матеріали, необхідні для створення іграшок

Тканина для іграшки.  Можна використовувати різні види тканин, орієнтуючись на призначення і власні переваги. У більшості випадків рукодільниці вибирають:

• бавовна
• трикотаж
• вовна

1. Якщо іграшка потрапить в руки дитині, краще використовувати натуральні тканини, а саме - бавовняні. Ці тканини є гіпоалергенними, а також мають широкий асортимент квітів.
2. Універсальними для шиття великої кількості предметів є трикотажні  матеріали.
3. шовк  зазвичай використовують як аксесуар або елемент іграшки з іншого фонової тканиною.
4. Вовна  відмінно підійде для роботи над істинно м'якими іграшками.

Що стосується матеріалу для набивання іграшки, то зазвичай використовують:

• холлофайбер
• поролон
• синтетичний пух

Вибір наповнювача залежить від уподобань і особливостей іграшки. Найбільш підходящим і простим у використанні досвідчені умільці вважають синтепон  і порізаний на шматки поролон. Також в якості наповнювача особливою популярністю користуються матеріали з різних круп: каші, горох, зерно і т.д.

Найбільш цінними ці наповнювачі будуть для маленьких дітей, так як сприяють розвитку тактильних відчуттів дитини.

Крім усього перерахованого будуть потрібні:

• Голка, різнокольорові нитки, ножиці
• Можна використовувати гудзики, намистинки, стрічки, мереживо
• Лінійка на 30 см
• папір
• Швейна машинка

М'яка іграшка з фетру своїми руками

М'яка іграшка «Кішка» своїми руками з фетру дуже проста у виготовленні, але неймовірно красива і весела. Цей кіт стане вірним другом для малюків, прикрасивши його життя додатковими яскравими квітами і веселою зворушливо посмішкою.

Матеріали для виготовлення іграшки:

• Фетр яскравого кольору
• Матеріал для наповнення іграшки (за бажанням і відштовхуючись від того, кому іграшка буде належати)
• Намисто - 2 шт.
• Бантики, різнокольорові нитки

Процес виготовлення:

1. За заданою схемою малюємо кішку на фетрі, робимо викрійку в двох примірниках.
2. Беремося за оформлення мордочки кота. Для очей підійдуть маленькі кола, вирізані з фетру. За центрі очей вставляємо намистинку. За допомогою чорних ниток акуратно вишиваємо вії і рот котика.
3. Наповнюємо котика обраним матеріалом для набивки і зшиваємо обидві деталі іграшки у вигляді петельного шва. В кінці шиття доповнюємо на максимум іграшку наповнювачем: крізь залишилася незашітим дірочку пропихати матеріал-наповнювач. Як набивання найкраще використовувати синтепон, так як він не зашкодить малюкові.

М'яка іграшка кіт своїми руками готова! Можна зшити безліч таких іграшок, після чого відправити їх на мобіль для малюків.

М'яка іграшка заєць своїми руками

Зробити милого зайчика, не витрачаючи багато зусиль, можна за допомогою звичайного носка. Несхожий на всіх інших зайчиків «носочковий» стане незамінний в житті дитини, радуючи його своїм позитивним і незвичайним видом.

Нам знадобиться:

1. Носок (бажано однотонний)
2. помпон
3. Намисто
4. тонкі гумки
5. Клей для тканини
6. стрічки
7. Матеріал-наповнювач (найкраще підійдуть будь-які крупи або вата)

Майстер-клас з виготовлення іграшки поетапно:

• Носок для іграшки щільно наповнюємо обраним матеріалом.
• Визначаємо на шкарпетці місце для шиї зайця і гарненько перев'язуємо його гумкою або жорсткої ниткою.

• Визначаємо місце, яке буде служити в якості голови і також перев'язуємо.
• Шматок носка, що залишився, ріжемо на дві частини. Вирізаємо вуха для іграшки, надаємо їм відповідну форму і обшивають по краях.
• З фетру вирізаємо кружечек, який приший на місце пупка тваринки, також вирізаємо ніс і зуби.
• Очі можна вирізати як з фетру, так і зробити за допомогою пришивання або приклеювання бусинок.
• Як хвостика пришиваємо маленький помпончик.

Вадим Черный. Фотографируйте как Вернер. 

https://books.google.com.ua/books?id=SLWoBwAAQBAJ&printsec=frontcover&hl=ru#v=onepage&q&f=false

Автопотяг (причеп)

Модель причепа складається з таких частин:

1. Корпус причепа

2. Дно причепа

3. Кронштейн

А – колеса - 4 шт.

К – опори осі - 2 шт.

Виготовлення причепа (мал. 2)

1. Розфарбувати деталі.

2. Вирізати деталь 1 (корпус), зігнути заготівлю згідно з кресленням, склеїти.

3. Вирізати деталь 2 (дно), зігнути згідно з кресленням, приклеїти до корпусу при­чепа.

4. Вирізати деталі К (опора осі), зігнути згідно з кресленням, приклеїти в озна­чених місцях на дні причепа.

5. Вирізати деталі А (колеса), приклеїти на завчасно підготовлені кола з кар­тону діаметром 24 мм. Проштрикнути шилом отвори у центрі коліс.

6. Взяти вісь (зубочистку), нанести клей на край і встановити в отвір колеса, далі встановити вільний кінець осі в опору і закріпити друге колесо.

7. З другою парою коліс зробити такі ж самі маніпуляції.

8. Вирізати деталь 3 (кронштейн), зігнути, приклеїти до означеного місця П на причепі.

9. Збирання моделі автотягачу: встановити причіп кронштейном на тягач і закріпити обидві частини шпилькою в означеному місці 0.

Модель готова

Для того щоб збудувати модель танка, спочатку треба роздрукувати  та розфарбувати кольоровими олівцями аркуш з розгортками.

Модель має такі частини:

1. Корпус

2. Башта

3. Башта командира

4. Дах башти командира

5. Гармата

6. Гусениці

7. Ходова частина

Виготовлення моделі

1. Розфарбувати деталі.

2. Вирізати деталь 6 (гусениці), склеїти. Отримаємо кільце.

3. Вирізати деталь 7 (ходова частина), диски (колеса), відігнути під прямим кутом від себе.

4. Кільцю 6 надати вигляд видовженого овалу, нанести клей на деталь 7 (дивись позначки) і наклеїти на нижню частину овалу 6 зсередини. Ходова частина готова.

5. Вирізати деталь 1 (корпус), склеїти.

6. Нанести клей на краї верхньої поверхні ходової частини і приклеїти деталь 1 (корпус).

7. Вирізати деталь 2 (башта), зробити отвір для встановлення гармати (спо­чатку проколоти отвір шилом, потім зробити отвір діаметром 5-6 мм заточе­ним олівцем, обертаючи його. Склеїти башту.

8. Вирізати деталь 3 (башта командира), склеїти. Зігнути клапани згідно з кресленням. Нанести клей на клапани, які зігнуті всередину кільця і приклеїти дах башти командира (деталь 4). Нанести клей на клапани, зігнуті назовні і при­клеїти на башту (деталь 2) на означене місце.

9. Вирізати деталь 5 (гармата), щільно намотати деталь на стрижень від кулькової ручки. Склеїти деталь уздовж, нанести клей на кінець деталі і вставити в отвір для гармати на башті. Модель готова.

Для того щоб збудувати модель танка спочатку треба  роздрукувати  та розфарбувати кольоровими олівцями аркуш з розгортками.

Модель складається з таких деталей:

1. Ходова частина – лівий борт

2. Ходова частина – правий борт

3. Корпус башти

4. Дах башти

5. Гусениці

6. Дах корпусу

7. Гармата

8. Корпус моделі

9. Кутовий кронштейн - 2 шт.

10. Кронштейн горизон­тальний - 4 шт.

Виготовлення моделі

1. Розфарбувати деталі.

2. Вирізати деталь 8 (корпус).

3. Зігнути заготівлю згідно з кресленням.

4. Склеїти корпус моделі.

5. Вирізати і приклеїти дах корпусу (деталь 6), намальований прямокутник розмістити у кормі корпусу. На кормі - надпис «Моль».

6. Вирізати кронштейни (деталь 10), зігнути згідно з кресленням, приклеїти на означених місцях (літера Б).

7. Вирізати кронштейни (деталь 9), зігнути згідно з кресленням і приклеїти на означених місцях (літера А).

8. Вирізати деталь 5 (гусениці).

9. Вирізати деталь 1, зігнути клапани згідно з кресленням (під прямим кутом).

10. Відрізати дві смужки від деталі 5 (уздовж деталі).

11. Нанести клей на зігнуті клапани деталі 1, потім приклеїти спочатку одну смужку, потім частину другої, щоб гусениця стала суцільною.

12. Таку ж операцію виконати з деталлю 2.

Увага! Гусеницю треба клеїти рівняючи її край по відігнутому краю клапана. Таким чином, вона буде поділена навпіл по довжи­ні і однаково виступатиме по обидві боки деталі.

13. Взяти корпус моделі, нанести клей на кронштейнах А і Б лівого борту і приклеїти зібрану деталь 1.

Увага! Клеїти треба так, щоб верхній внутрішній виступ гусениці став під тим же кутом, що й кронштейн А, що забезпечує достатній простір між дном моделі і поверхнею, на якій вона стоятиме.

14. Вирізати деталь 3 (башта), проколоти отвір шилом у центрі 0, потім обертаючи в цьому отворі заструганий олівець, зробити отвір діаметром 5-6 мм. Це буде місцем встановлення гармати.

15. Склеїти деталь 3, придаючи їй вигляд циліндру, відігнути клапани зверху та знизу циліндру під прямим кутом.

16. Вирізати деталь 4 (дах башти). Намазати верхні клапани деталі 3 і приклеїти деталь 4. Намазати клеєм нижні клапани деталі 3 і приклеїти її до корпусу на означене місце.

17. Вирізати деталь 7 (гармата). Щільно накрутити її на стрижень від кулькової ручки і склеїти деталь уздовж. Нанести клей на край гармати і встановити в отвір 0 на башті.

Для того щоб розглянути цей спосіб фарбування моделей кораблів ми скористаємось повчальним відео в двох частинах, на яке даю посилання нижче.

Частина 1. https://www.youtube.com/watch?v=toCvftZGy1M

Частина 2. https://www.youtube.com/watch?v=FVcm5r95WQg

Для того щоб збудувати модель корабля,  спочатку треба  роздрукувати кольорову розгортку, а потім згідно інструкції вирізати та склеїти деталі.

Інструкція для збирання знаходиться посеред аркуша розгортки.

На прикладі відео з майстер – класу розглянемо як треба збирати моделі кораблів з промислових наборів.

Виготовлення  флагманського корабля першої експедиції Христофора Колумба  «Санта-Марії»

Посилання на відео в Інтернеті:

https://www.youtube.com/watch?v=eGyAFBaJfSI

   Будь-то близький пошук на діапазоні 3,5 мГц або на 144 мГц вимагає у спортсмена більшої роботи з пошуковою апаратурою. А саме – на діапазоні 3,5 мГц треба зафіксувати по max сигналу направлення від радіопередавача, а коли є час, це декілька секунд (у спринті передавач працює в циклі всього 12 секунд ), то встигнути взяти більш точне направлення по min сигналу, це дуже вузька смуга і по ній краще рухатись.

   На діапазоні 144 мГц спринт не проводиться. Близький пошук на цьому діапазоні теж не менш важливий. Змагання на діапазоні проводяться на чемпіонатах області, України, Європи і світу – класика, один день. Буває проводяться змагання на цьому діапазоні, теж один день з спортивного радіо орієнтування. Поблизу радіопередавача радіоприймач доводиться переводити у інший режим ( для фіксації кращого пеленгу ),  у різних радіоприймачах це робиться по різному… Це теж трата часу на дистанції.

   Після визначення точного направлення від радіопередавача його краще зафіксувати. Перше, то швидко вибрати попереду якийсь орієнтир.  По – друге, зафіксувати це направлення на компас і далі, коли знайдеться якийсь час, то бажано б було нанести його на карту…

   Для досягнення доброго результату у спринті, то тільки рух в цьому допомагає . Тому буває спортсмену доводиться щось, з направлень, тримати у голові. Це тільки досягається постійними тренуваннями на пам’ять, відпрацюванням заздалегідь якихось навичок. Треба на швидкості вирішувати,  що є у даний момент часу  - головне. У спринті – головне все витримувати, не дуже одночасно помилитись з варіантом і так постійно рухатись у потрібному визначеному вже направленні.

   З міні вирішених швидко задач у спринті складається загальний результат.

Для тих хто приймає участь у змаганнях з спортивного радіопеленгування, то участь в тренуваннях, а тим більше у змаганнях з спортивного орієнтування, то є велика для цього школа. Спортсмен з досвідом спортивного орієнтування на дистанції з спортивного радіопеленгування дуже впевнено відчуває себе на місцевості. Коли треба, то він може взяти пеленг потрібного радіопередавача, нанести його на карту. Зразу знає – як краще пробігти в потрібний район, де може ймовірно знаходиться цей радіопередавач, а коли потім буде потрібно, то скласти лінійку руху,  по орієнтирам, по цьому району в паузі роботи радіопередавача, щоб скориш натрапити на нього (може побачити поблизу там інших спортсменів ). Можливо, він з досвіду участі в змаганнях з спортивного радіопеленгування, навіть вкаже – де начальник дистанції поставив би ймовірно радіопередавач в цьому районі. Далі – відшукати радіопередавач, то вже для нього  – діло техніки, при наявності часу.

   Іноді для цього потрібно мати добру фізичну форму, що набирається на різних заняттях. Там також шліфується техніка пошуку радіопередавачів та йде відпрацювання різних навичок, прийомів. Все це потрібно буде на місцевості для участі і в змаганнях з споріднених видів спорту. В даному випадку - в спортивному орієнтуванні.

   В додатку наведена карта де спортсмени з спортивної радіопеленгації, високої кваліфікації, дорослі, приймали участь в таких змаганнях. Карта і дистанція – великі (33 КП). Масштаб карти 1:10000, рельєф має горизонталі – Н-5. Дистанція має «крильця метелика» (7-13 КП, 17-23 КП). Це дає можливість «зупинитись», попрацювати, на певній цікавій - для начальника дистанції і спортсменам місцевості. Також наявність «крильців  метелика» подовжує саму дистанцію. Всього там 33 КП, довжина дистанції по пташиному льоту 12,1 км, перепад по висоті на дистанції 450 м. Дані для зручності пошуку самих контрольних пунктів їх легенди, тобто – де конкретно вони стоять.

   Місцевість є дуже рельєфною. На заході карти проходить шосе, а на сході запропонованій  місцевості – гребінь хребта з пониженням на півдні. На пониженнях багато виходу на поверхню каміння. Ліс відносно чистий по прохідності, мало стежок і просік. Має місце поде куди окремі острівця заростей. Є окремі болота, сухі майже струмки і канави. Багато роботи для переміщення на дистанції з компасом.

   Карта місцевості подана для загального ознайомлення, без розбору дистанції (поки що), що такі дистанції існують і на них змагаються досвідчені спортсмени. 

У досвідчених спортсменів вибір варіанту пошуку радіопередавачів починається ще зі старту. Спортсмен знає – по якій категорії він побіжить на дистанції пошуку, яка орієнтовна для нього буде довжина цієї дистанції. З уривків карти, що іноді спортсменам показують організатори змагань, то можна оцінити характер місцевості. Тобто на складність може бути витрачено додатково час.

   На вибір варіанту пошуку, наприклад, для майстра спорту міжнародного класу на діапазоні 3,5 мГц вже на дистанції, з старту,  знадобиться 1 цикл роботи радіопередавачів, тобто 5 хвилин ( класична дистанція ). На діапазоні 144 мГц ( класична дистанція), 2-3 циклу роботи радіопередавачів. Це 10 – 15 хвилин. Це достатньо, щоб вибігти з зони 750 м - де нема радіопередавачів і почати рух в якомусь направленні. На чемпіонатах світу досвідчені спортсмени кажуть, що помилка зі старту – потрапив у потрібний варіант чи ні, іноді вирішує, що попадеш ти у призери чи ні. Навіть, якщо зразу і почав виправляти помилку, то все ще виглядає там проблематично. Але роблять помилки майже всі, тому у психологічній підготовці є, що це треба  вирішувати і виправляти чим дуже скориш, без зайвого напруження.

   Карта отримана спортсменом у зоні старту і після на ній відмітки старту і фінішу дистанції, то може - після детального ознайомлення з нею, перед отриманням радіоприймача і початку руху, дуже позначити  спортсмену  -  орієнтовні місця районів розташування радіопередавачів. Зробити можна там і деякі підрахунки. Досвід в цьому дуже допомагає.

   Одні спортсмени на складній дистанції (в гірській місцевості не є винятком ) все знаходять по периметру, а потім шукають радіопередавачі в середині місцевості і швидко біжать на фініш. Так витрачається найменше часу на фіксацію (нанесенням постійно, з різних місць при русі  пеленгів )   місця знаходження цього радіопередавача.  Інші будують варіант проходження дистанції, наприклад, на рельєфній місцевості і діапазоні 3,5 мГц так, щоб один етап був  на гору, а наступний йшов по долині, а потім знову вгору… Це дає змогу якось перепочивати при русі і показати іноді дуже гарний результат.

В цій бесіді розглянемо деякі моменти, що можуть виникати на дистанції на діапазоні 144 мГц, як у випадку на кубку Європи, у м. Києві, на початку 2000-х років. Тоді змагання проводилось на рельєфній місцевості у Голосіївському парку. Місцевість досить велика з усіма характерними і притаманними орієнтирами. Відстань між стартом і фінішем досить теж велика, що  ускладнювало дистанцію.

  В додатку 1 наведена значна частина цієї карти. Масштаб 1:15000, розтин рельєфу Н-5 м. Частина карти межує з житловою територією міста і садовими кооперативами. Це на сході і заході. На півночі, сході, заході по краю місцевості пролягає шосе. На заході є ще ліс, відкритий простір та не показано, що за межами карти, недалеко від старту – у котловані, звалка, для різного привозного сміття..

   З рельєфу, то є  2 великі лощини (глибина -  до 50 м ), що тягнуться з півночі на південь. Східна - довша і має на дні різні, по всій довжині, водойми. У західній лощини є болота і на півдні деяка довга водойма.

   Ліс на більшій частині - чистий. Є на окремих ділянках місцевості  зарості.

   Так як місцевість є рельєфною, а діапазон 144 мГц,  то треба було уникати низин. В даному випадку зі старту брати  на гору і лівіше, щоб бути на рівнині і мати кращі пеленги на радіопередавачі. Вже потім пробігаючи по краю карти ( на заході ), то коли радіопередавач опинявся з права і може дещо ззаду, то треба було вирішувати, як згідно місцевості його знайти. Все ж половина спортсменів опинилась у лощинах, більше на дні їх, тому що радіопередавач 4,  що стояв на краю, вгорі, довшої лощини на півночі, десь у фінішу, був  з дуже сильним сигналом ( дещо з відхиленням поставили антену – вище 2 м ). Багато спортсменів сприйняло це як близить до радіопередавача і за всяку ціну намагались там опинитись. Другі радіопередавачі у низині не було чутно. Частіше спортсмени потім підіймались, швидко не знайшов 4-й радіопередавач, з лощин.  Далі вели пошук згідно виробленого вже варіанту. Втрата на цьому часу дуже позначилось на кінцевому результаті. Чим раніш це ставалось (вийти на підвищення), то був кращим результат. Деякі спортсмени (до 30%) за відведений час не знайшли 1-2 радіопередавача, а деякі не вклались у контрольний час і були дискваліфіковані.

   Висновок. Треба завжди обирати варіант пошуку (на діапазоні 144 мГц, на підвищенні ) та його витримувати на дистанції не дивлячись на слабкий чи сильний сигнал від того чи іншого радіопередавача.    

   Ці змагання проходили на дуже цікавій місцевості, біля м. Вінниця. Так в додатку 1 наведена її карта. Масштаб 1:10000, розтин рельєфу місцевості Н-5 м. Місцевість витягнута клином  з півдня на північ. На заході місцевості - відкритий простір, а на півдні і сході добра дорога. На півночі частково можна побачить дорогу з лінією електромереж. Місцевість має лощини ( глибиною 15-25 м), які тягнуться на схід ( до основних з півночі тягнуться другорядні під лощини). На дні основних лощин простягаються болота. В деяких місцях цих болот є проходи. Зарості лісу більш – менш рівномірно межують з чистим лісом по всій місцевості. В лісі багато просік, а в окремих місцях багато стежок.

   Старт і фініш недалеко один від одного (500-600 м). Найближчі радіомаячки від старту це – 3F, 4F, 5F. Скоріш за все це - для молодших категорій, вони повинні пробігати невелику відстань,,  2F – за лощиною з багном, а 1F – за 2 -а лощинами. Радіомаячки -1, 2, 3, 4 і 5, працюючи на іншій  постійній  частоті, знаходяться по периметру карти  і значно далі від старту і фінішу.

   В результатах сайта – спортивної радіопеленгації в Україні, то можна побачити – яка категорія і скільки шукала радіомаячків.  Там також дані треки проходження деяких спортсменів на місцевості.

Масштаб карти третього дня змагань, додаток 1,  у м. Вінниця 1: 15000,  розтин рельєфу Н-5 м. Старт змагань -  у центрі карти, фініш десь 1,2 км на схід, по дорозі.  На заході нема обмежень, тобто ліс тягнеться через лощину далі. На півночі місцевості водойма і забудована територія. На півдні  лінія високої напруги. На сході – дороги.

   Лощини (глибиною 15-30 м) простягаються на схід і північ ( там водойма). Деяке підвищення всієї місцевості недалеко від старту. Це важливо для категорій. які в цей день будуть шукати радіопередавачі на діапазоні 144 мГц (класика). Їх черга. Ті хто в другий день вже шукали на 144 мГц, то цього дня змагаються на діапазоні 3,5 мГц. Дистанція  діапазону (144) показана на карті місцевості.

  Ліс парковий і рівномірно по всій площині є невеликі зарості. Ліс має багато різних просік. Тобто бігати по цьому лісі можна.

   Отже настала черга категорій ЧЖ-12, ЧЖ-14, ЧЖ-16 та Ч-60, 70 змагатись теж на діапазоні 144 мГц. Ці категорії беруть 2, 3, 4 та 5  радіопередавача. Дистанція наведена на карті. Спортсмени молодших категорій вибігають, дивиться стартові коридори (на карті)  і потрапляють на деяке підвищення місцевості, шукають потрібні радіопередавачі і біжать на фініш. Іншим трохи більша дистанція і їм потрібно по більший місцевості слід пробігти.

   Результати цього дня наведені на сайті – спортивна радіопеленгація в Україні.

   Спортсмени на 144 мГц шукали таку кількість радіопередавачів:

 Ж-12 брали:  2 + Ф;

 Ж-14 брали: 3  + Ф;

 Ж-16 брали: 4  + Ф;

 Ч-12 брали:   2 + Ф;

 Ч-14 брали:  4  + Ф;

 Ч-16 брали:   5 + Ф;

 Ч-60 брали:   3 + Ф;

 Ч-70 брали:   3 + Ф.

   На початку показу переміщення на місцевості спортсменів слід звернути увагу, як початківцям тяжкувато приходиться -  коли вони опиняються внизу – у лощині. Це все на діапазоні  144 мГц.

Другий та третій день чемпіонату України проводять з класичних дистанцій. Одні категорії  спортсменів шукають радіопередавачі на діапазоні 144 мГц, а  інші на 3,5 мГц. На наступний день  у них йде зміна діапазонів. Таке розсіювання йде на чемпіонатах Європи і світу. Багато країн і спортсменів почало змагатись і старт затягувався на пів дня. А це вихід з положення.

   Масштаб карти другого дня змагань, додаток 1,  у м. Вінниця 1: 15000,  розтин рельєфу Н-5 м. На північному заході є невелика відкрита частина. Мабуть на півночі край лісу. Також є відкритий простір на півдні, в центрі. Теж мабуть недалеко край лісу. На півдні місцевості є дві  загороджені території, з будівлями.

   Всі лощини з під лощинами, що рівномірно   розмежовані і йдуть на місцевості на північний схід, а невеликі йдуть на південь. Глибина лощин 15-20 м. Велика лощина на півночі має декілька водойм. Є вони і в лощинах на півдні.

   Ліс майже весь з заростями. Трохи менше їх на підвищенні – на південному заході. Є багато в лісі просік, у західній частині. У других частинах великих лісових квадратів ( між великими просіками ) є стежки.

   Старт йшов біля водойм на півночі, а фініш недалеко на півдні  ( десь за 1,5 км). Радіопередавачі розміщені більш –менш рівномірно на місцевості.. Зі старту по два радіопередавача в декількох напрямках попереду. Це заплутує – який радіопередавач ближче, а якийсь далі і зразу є невідомо. Коли дивитися на пошук радіопередавачів у деяких спортсменів, то треба сказати, що рівнина сприяє швидкому переміщенню (діапазон 144 мГц). Коли ж спортсмен вбігає в низину, то його починає «кидати» - радіоприймач показує не те направлення. Йде так  відображення хвиль  від високих різних об’єктів і протилежних частин лощин. Це можна побачить у деяких спортсменів. Особливо на початку показу, де спортсмен фактично перебіг на фініш. Перед цим він багато часу провів на болоті.

   По цій дистанції змагались (144 мГц) – ЧЖ-19, ЧЖ – 20, Ч – 40, Ч – 50, Ж – 35. Решта категорій  спортсменів – ЧЖ – 12, ЧЖ – 14, ЧЖ – 16, Ч – 60 і Ч – 70 змагались на цій місцевості в цей день змагань на діапазоні 3,5 мГц. 

   Один з днів у спортивній радіопеленгації на чемпіонатах Україні проводиться з спринту. Все вирішує в спринті швидкість проходження дистанції, без грубих помилок у варіанті. Кожний радіопередавач працює 12 секунд, тобто за 1хвилину, цикл, можна почути всі 5 радіопередавачів. У 2020 році змагання з спринту вже розглядали, бесіда 41.

   На недавніх змаганнях в м. Винниці з спринту карта наведена в додатку 1. Масштаб 1:5000, розтин рельєфу H-2,5 м. Місцевість на півночі і півдні на більшій частині обмежена   окремими озерами. На півдні, майже на половину карти, бугор висотою до 40 м. Східно- північна частина теж більш рельєфна, з підйомом на схід до  25 м. На сході, десь посередині місцевості, біжать струмки, котрі зразу зливаються в один струмок, що потім впадає на західно-південній частині у водойму. У окремих водойм є болота.

   Ліс парковий але на окремих невеликих площинах є зарості.

  .Як показано в інтернеті, майже всі дорослі спортсмени починали шукати з 2-го радіопередавача, а далі по колу – 3,4,1,5. Потім бігли на проміжний фініш і старт для другої частини дистанції, переставляючи радіоприймач на іншу частоту. Там частіше шукали  радіопередавачі теж  по колу – 2F, 4F, 1F, 5F ,3F. Потім бігли на кінцевий фініш.

   Більш детально можна подивитись переміщення спортсменів розглядаючи спліти їх бігу.

   Кількість радіопередавачів, що шукали спортсмени ближче під європейські стандарти:

 Ж-12 брали: 2 + ф + 2 + Ф;

 Ж-14 брали: 3 + ф + 3 + Ф;

 Ж-16 брали: 4 + ф + 4 + Ф;

 Ж-19 брали: 4 + ф + 4 + Ф;

 Ж-20 брали: 5 + ф + 4 + Ф;

 Ч-12 брали:  3 + ф + 3 + Ф;

 Ч-14 брали:  4 + ф + 4 + Ф;

 Ч-16 брали:  5 + ф + 4 + Ф;

 Ч-19 брали:  5 + ф + 4 + Ф;

 Ч-20 брали:  5 + ф + 5 + Ф.

   У цих змаганнях – чемпіонаті Україні приймали участь спортсмени 8 областей. На сайті спортивної радіопеленгації в Україні  можна подивитись, як один спортсмен, це на початку показу переміщення, пішов на другу частину дистанції з великою помилкою і як він вже внизу пересік струмок  і вийшов на основну частину дистанції.  Там, на сайті, розміщені всі результати.

У бесіді 45 за 2020 рік, вже розповідали  про саму гру – футбол, його правилах, історії розвитку.

   Для спортивного радіопеленгування гра в футбол цінна тим, що на площадці з штучним покриттям (як зелений газон ), 6-12 хлопців  майже в любу погоду  можуть успішно пограти і потренуватись. Зазвичай все це на свіжому повітрі. Це є гармонійним засобом розвитку фізичних можливостей. Де потрібно, то спортсмен може виконати прискорення, а граючи десятки хвилин, то це може замінити біг в лісі чи на іншій місцевості. Тобто ця гра розвиває швидкість,  витривалість, спритність також  волю, завзятість, наполегливість.

   Гравцям доводиться швидко орієнтуватись і миттєво приймати відповідальні рішення в найскладніших ігрових ситуаціях. Це приходиться робити і в спортивній радіопеленгації в лісі на різних змаганнях, працюючи з радіоприймачем – швидко його настроювати на потрібний радіопередавач, контролюючи його роботу годинником, компасом брати пеленг і коли встигаємо на бігу та потрібно, то наносимо пеленг на планшет з картою. Прийняв рішення, виконуємо його – перемістившись в інший район місцевості, щоб знову працювати з потрібним радіопередавачем. При цьому, коли є час на бігу, то фіксуємо райони лісу – де працюють інші потім потрібні радіопередавачі.

   В цьому ж районі лісу при появі дуже чутного сигналу радіопередавача приходиться прискорюватись, щоб зразу його і знайти. При цьому краще зайняти положення – зустрічного бігу. Тобто, коли – не встигаєш знайти радіопередавач, то бачиш ще хтось біжить з тої сторони вже знайшовши його,…  Ясно, в паузі до цього радіопередавача, вже відшукуємо його по слідам інших спортсменів (по помнутій траві, зміщеному листю маленьких дерев,  кущів…). Це вимагає певного тренування.

   В першу чергу потрібні фізичні тренування, як треба сказати - у футболі.

Багато спортсменів, досить вже підготовлених, до змагань пророблюють різні ситуації, що з ними трапляються чи можуть там трапитись. Це може вихід на старт на початку, в середині чи в кінці змагань, згідно жеребкування. На початку змагань – то можлива ситуація, що ти нікого не бачиш на дистанції, від старту до фінішу. В свою чергу, то це допомагає добре зосередитись на дистанції, не збиває від поставленої мети,…  В середині – то когось ти здоганяєш на дистанції, когось випереджаєш, а з кимось може бути невеликий сумісний біг. Це супроводжується до самого фінішу. Вихід на старт в  кінці змагань, то на дистанції можеш майже нікого не бачити. Тільки іноді  зустрічаєш спортсменів котрі зробили якійсь помилки чи малодосвідчених. Тобто тут треба якась  психологічна витримка, щоб рухатись і далі з ймовірною доброю швидкістю.

   Як поводишся ти на дистанції в більшості залежить від фізичної підготовки, що виробляється багатьма різними тренуваннями.

   При малих майже жорсткуватостях кажуть для себе про вдалий виступ на дистанції. Коли це приносить ще призове місце, то це подвійно – вдало.

   Проведення правильно розминки, тренувань, заминки  в різну погоду, частіше запобігає попередженню травм.

   Спортсмени вищої кваліфікації частіше будують різні тренувальні цикли, щоб максимально підійти до головних своїх змагань (чемпіонатів Європи, світу). Це може бути річний цикл з під циклами ( треба максимально якось підходити і до відбірних змагань).

   Щоб менше витрачати час при роботі з картою на дистанції, фіксацією для себе пеленгів, то краще відпрацьовувати різні вправи з планшетом, радіоприймачем, компасом… Це дуже мінімізує час на такі операції на дистанції змагань.

   Спортивний зручний одяг та взуття по сезону сприяють отриманню добрих спортивних результатів. Слід постійно дивитись на погоду ( сніг, дощ, яскраве сонце,…), що буде під час змагань, то все – що на тобі, повинно  бути підходящим.        

Один з 4-х днів чемпіонатів України зі спортивної радіопеленгації проводиться  спортивним радіоорієнтуванням. Буває він проводиться в перший чи останній день цих змагань. В залежності від віку, то різні категорії шукають різну кількість мікропередавачів, де вони стоять, то нанесено на карту, яка видається кожному спортсмену перед самим стартом, який йде згідно завчасно проведеного  жеребкування. В діаметрі 200 м ці мікропередавачі і стоять на місцевості. Можуть бути поставлені по центру цього круга чи по краю (тобто де завгодно в цьому крузі). Біля мікропередавача не становиться призма. Місце відмітки на місцевості може помічено червоною стрічкою. Нормально є коли мікропередавач чутно на відстані 10-30 м.

   Тоді після старту спортсмен по завчасно виробленому по ходу маршруту біжить на ці мікропередавачі. Дистанція нагадує собою звичайну з спортивного орієнтування. Також на етапі вибирається «прив’язка» біля цього круга, де поставлено мікропередавач. Робиться рух на етапі по вибраним орієнтирам на «прив’язку». Біля неї вже спортсмен включає радіоприймач з виставленою потрібною частотою і рухається в круг шукаючи іноді по всій площі постійно працюючий мікропередавач. Коли повезе, то знаходить його зразу і відмічається. Коли ні, то його шлях нагадує зигзаго образний рух в цьому крузі. Рідко буває, що спортсмен так і не знаходить його ( слабке живлення, чи зовсім воно вже відсутнє у мікропередавача – в кінці змагань ), тобто не потрапивши на то місце він кидає пошук та вирішує по ходу десь знайти ще мікропередавач, до потрібної кількості. Тому до фінішу краще мати запасні(1-2) мікропередавачі.

   У різних спортсменів і майстрів спорту іноді буває, що вони путаються - котрі мікропередавачі вони знайшли, а які треба ще знайти. Тому деякі досвідчені спортсмени і тренери радять їм - на карті чимось перекреслювати ті круги де було знайдені вже мікропередавачі. Таке буває, наприклад, по категорії Ч-40 чи серед юнаків, які беруть не  всі мікропередавачі. Електронна відмітка все чітко ж показує, що було взято але це вже на фініші, коли не можливо знову вийти на дистанцію.

   Результат підводиться по кожній категорії. Треба знайти певну кількість, частіше вказаних, мікропередавачів за найменший час. Потім в протоколі йдуть – хто знайшов на 1 мікропередавач менше за найменший час і т.д. та все це – коли вложився в контрольний час.

   В додатку 1 дана карта чемпіонату України з спортивного радіо орієнтування в липні 2020 року у м. Сумах. Дистанція була поставлена на рельєфній місцевості. Категорії ЧЖ-12 шукали по 2 мікропередавачі, категорії ЧЖ-14 по 4 мікропередавачі. 

В бесіді 48 за 2020 рік зі спортивної радіопеленгації зроблено деякій аналіз проходження подовженої дистанції. Там район пошуку дуже великий, масштаб карти 1: 20000, ліс з заростями. Не зважаючи на добру фізичну підготовку треба йти на якісь хитрощі, котрі допомагали б пошуку потрібних радіоприймачів. Зазвичай там вказано, що потрібно частіше йти на дистанції на зустрічний біг, де це можливо, щоб скоріш подолати дистанцію.

   Цьому можуть  не сприяти різні  заплави біля річок,  зарості в лісі, гірська місцевість, струмки, ліс з малою кількістю стежок, просік,…

   Все це потрібно швидко враховувати на дистанції. Злагоджені дії, оперативно прийняті рішення цьому сприяють. Тому краще коли все  заздалегідь  відпрацьовується на тренуваннях.

   Повна дистанція  одного дня чемпіонату України в липні 2020 року в м. Сумах зі спортивної радіопеленгації наведена у додатку 1. Там на карті є зарості з малою кількістю стежок, болота з окремими місцями їх проходження. Зі старту і до фінішу може бути різний маршрут пересування у спортсменів в межах однієї категорії.

В бесіді 44  за 2020 рік вже порушили питання пошуку радіопередавачів на дистанції змагань зі спортивної радіопеленгації під час паузи.

   Виходячи на дистанції в район знаходження радіопередавача, то не завжди потрапляєш в ситуацію, що радіопередавач прямо знаходиться перед тобою і бачачи, як від нього відбігають спортсмени, що вже на ньому зробили відмітку і ти по їх сліду може  теж так потрапляєш до призми радіопередавача. Зазвичай потрібно в паузі роботи радіопередавача переміщуватись по району його ймовірного місцезнаходження.  Це слід робити так, щоб в наступний сеанс роботи цього радіопередавача бути вже близько від нього. Цьому сприяє – коли ти в момент початку його роботи знаходишся на якісь стежині, дорозі, гребні бугрів, у струмка, то ти точно знаєш – в яку сторону потрібно рухатись в районі.

    Буває оманлива ситуація – коли до радіопередавача ще декілька циклів його роботи. Тут тільки швидке переміщення , наприклад, по дорозі по району може цьому допомогти. Коли радіопередавач  опиняється десь в стороні, або по заду в момент його роботи, то це свідчить, що він десь вже поруч і треба його шукати.

   Сам  ліс буває тяжкий по прохідності, як показано в додатку 1. В такому лісі багато кущів і інших маленьких дерев. Переміщуватись краще тоді по стежинах, дорогах. В паузі тоді швидкість може виручати.

   На цієї карті, чемпіонаті Україні 2020 року в м. Сумах, червоними великими крапками показано де ж стояли радіоприймачі.

У 2020 році вже розглядали цю тему в деяких деталях. Так, в бесіді 35,  дана більш детальна пам’ятка для учасника  змагань зі спортивної радіопеленгації. Там також подані дії спортсмена  від старту до фінішу і нагородження, включно.

   В бесіді 37 то більш детально розглянути питання вибору варіанту пошуку на прикладі чемпіонату світу з спортивної радіопеленгації  у Казахстані в 2014 році. Це розглядалось на прикладі дистанції чоловіків, котрі брали всі 5 радіопередавачів ( «лисиць» ).

   В бесіді 44 також  розглянута ця тема та техніка і тактика у другому дні класичної дистанції на чемпіонаті світу  зі спортивної радіопеленгації у Казахстані.

   Слід сказати, що розглядаючи  дистанції різних начальників дистанції, то можна побачити їх почерк. Одним подобається зі старту розкидати радіопередавачі в різні сторони. Буває залишають  встеж один радіопередавач десь позаду. Спортсмен рухається по стартовому коридору і вибігає далі в ліс, а потім, може не одразу, визначить, що віддаляється все більше від цього радіопередавача. Приходиться повертатись і чим раніш, то краще. Іноді спортсмени можуть пробігти стартовий коридор і бігти назад по ньому через старт, це дозволяється правилами змагань (правда, всі хто ще не стартував  це вже бачать і приймають також  до уваги). Буває розміщують радіопередавач на лінії 750 м від старту, десь  в стороні (кажуть тоді про підсадну « лисицю»). Можуть її розмістити прямо, за 750 м, а за цикл бігу (за 1км ) ставлять другу. Це вносить напругу для спортсменів. Інші же  радіопередавачі розміщують згідно довжини загальної дистанції по правилам.

   Другі начальники дистанцій розміщують всі радіопередавачі біля фінішу. Тоді потрібно подолати до тих районів ( розміщення «лисиць» ) десь 1,5 -2,5 км. Тобто треба чим дужче бігти та по ходу фіксувати райони розміщення радіопередавачів, потім вибирати - з якої починати пошук…

   Інші начальники дистанції ставлять радіопередавачі на одній лінії, як частіше іноді зараз  буває  на чемпіонатах Європи, світу. Так ставлять,  на одній лінії, 3-4 радіопередавача, а 1-2 десь у стороні від цієї лінії. Це не дає до середини дистанції ясність про дистанцію, поки не знайдеш 2-3 радіопередавача. Такі дистанції іноді ставлять і на Україні для різних і юнацьких змагань.

  У додатку 1 розміщена для оцінювання класична дистанція чемпіонату Сумської області  в липні 2020 року (біля м. Суми).

В бесіді 25, за минулий – 2020 рік, наведено - розвиток швидкісних якостей та методи їх підняття, вправи що їх стимулюють, при виконанні певної їх кількості.

   В бесіді 28, за минулий – 2020 рік, то вказані серії швидкісних відрізків і їх виконання для  тренувань, необхідних в спортивній радіопеленгації.

   В додатку 1 наведена робоча карта начальника дистанції чемпіонату України  липня 2020 року у м. Сумах, зі спринту, де треновані швидкісні якості можна було б реалізувати.

Карта має масштаб 1: 10000, перетин 2,5 м. Північ не співпадає з рамкою карти. Ліс чистий, парковий. Дуже має багато галявин. Місцевість для бігу знаходиться поміж рікою Псел і озером з болотами. На галявинах є багато окремих дерев. Місцевість майже рівнинна.

   Спринт з радіопеленгування зазвичай складається з двох частин. Перша частина – зі старту, згідно жеребкування, то спортсмену треба по  своєї категорії з 5 радіопередавачів знайти потрібну їх кількість. Так категорії ЧЖ-12 потрібно знайти по 2 вказані радіопередавача. Категорії ЧЖ-14 по 3, категорії ЧЖ-19 по 4. Категорія Ч-20 беруть всі 5 поставлених і працюючих радіопередавачів цієї частоти. Далі спортсмени біжать на проміжний фініш і старт (одночасно) для другого етапу спринту. Вони настроюють вже свої радіоприймачі по частоті на другу серію радіопередавачів. Згідно сигналів, від потрібних радіопередавачів, спортсмени шукають їх. Так категорії ЧЖ-12 шукають тут, на 2-й частині дистанції, для прикладу, ближчі - 1-й і 3-й радіопередавач, далі біжать на кінцевий фініш, де при електронній відмітці невдовзі вже можуть подивитись свій  результат.

   Проходження дистанції відбувається дуже швидко. Цьому сприяє в спринті робота радіопередавачів. Кожний передавач працює по 12 секунд, тобто за 1хвилину всі 5 радіопередавачів по черзі відпрацьовують, тобто цикл становить  1хвилину. Тому при невеликих відстанях між радіопередавачами, зазвичай 200-600 м, час проходження дистанції, в залежності від кваліфікації спортсменів, місцевості буває 20-50 хвилин. Проходження швидкісно відрізків між радіопередавачами іноді може бути вирішальним для перемоги в цьому дні цих змагань. Вибір варіанту пошуку радіопередавачів, робота з радіоприймачем теж в цьому, не треба забувати, відіграють свою не останню роль.    

Різні ситуації, що стосуються близького пошуку дані раніше в бесіді 12 за 2020 рік. Там наведені деякі моменти, що вже траплялись у спортсменів на різних дистанціях. Ближній пошук буває більш не передбачений на дистанціях різних змагань. Багато факторів на це впливає. Перш за все – ліміт часу необхідного для пошуку «лисиці», а ти в паузі її роботи. Присутнє  тут багато відволікаючого, починаючи з карти, місцевості. Встиг  чи ні взяти правильний пеленг при ще роботі потрібної «лисиці»?  Психологічно добавляє напруги ще зустріч на дистанції суперника. Він чи ти від нього по тій чи іншій причині «шарахаєшься»...   

   Кращим при тренуванні близького пошуку є - відпрацювання радіоприймачем взяття пеленгу потрібної «лисиці»,  недалеко вже від неї або заздалегідь нанесений цей пеленг, на планшет з картою, знаходячись тоді ще в іншому районі місцевості.

   Треба для чіткості подальших дій - зафіксувати це направлення компасом і рухатись не втрачаючи часу до цієї потрібної «лисиці». При появі «лисиці» в ефірі, то краще -  завчасно бути на якійсь стежині, дорозі, гребені бугрів,… Так зразу стає ясно – в яку сторону рухатись. По величині сигналу, при досвіді, можна сказати, як близько знаходиться «лисиця». Вже на сучасних радіоприймачах є допоміжні приладдя, які вкажуть на дальність знаходження цієї «лисиці» від місця знаходження. При застосуванні різних радіопередавачів (фірм виробника, різної потужності) на дистанції, зазначена функція на радіоприймачі летить шкереберть.

   Тому весь цей досвід краще набувається тренуваннями. 

      В спортивній радіопеленгації для відображення сигналів застосовують деякі букви з Азбуки Морзе. Це всі латинські і українські букви, що застосовують в радіоаматорському зв’язку. Більш детально з буквами Азбуки Морзе та їх наспівами можна ознайомитись в бесіді 31, за 2020 рік.

Для досвіду, у додатку наведена дистанція з радіоорієнтування. Середнього віку учні-школярі повинні знайти які завгодно 5 радіоперевадавачів, старші – юніори повинні знайти будь-які 9 радіопередавачів.    

   В спортивній радіопеленгації для відображення сигналів застосовують деякі знаки з Азбуки Морзе. Це всі цифри, що застосовують в радіоаматорському з’язку. Більш детально з цифрами Азбуки Морзе та їх наспівами можна ознайомитись в бесіді 30 за 2020 рік.

Для досвіду, у додатку наведена дистанція з радіоорієнтування. Середнього віку учні-школярі повинні знайти які завгодно 5 радіоперевадавачів, старші – юніори повинні знайти будь-які 9 радіопередавачів.    

   Спортсмени, виходячи на дистанцію зі спортивної радіопеленгації чи спортивного радіо орієнтування, роблять навантаження,  в першу чергу,  на ноги. Тому, вправи на тренуваннях для ніг повинні бути такими, щоб ноги були треновані до всіляких навантажень, могли бути здатними  долати відстані і різні, виникаючи труднощі. До вашої уваги комплекс вправ для м’язів ніг.

   Після розігріваючої розминки роблять тренування для ніг. Частіше це вправи загального розвитку:

1. Присідання. Найпростіша і найефективніша, для зміцнення м’язів ніг та посилення тонусу сідничних м’язів. До 10 разів.
2. Випади, чергуючи ноги. Можна робити з присіданням. Добра вправа для тонусу сідничних м’язів та рівноваги тіла.  До 10 разів.
3. Зміщення ваги з однієї ноги на іншу. Варіант з ускладненням,  з присіданням. До  10 разів.
4. Давити ногою на сходинку чи іншу підставку, робити ногами почергово. До 10 разів.
5. На скорочення чотириголового м’язу. При сидінні на стільці, піднімати почергово, то одну ногу по горизонталі, то іншу. До 10 разів.
6. «Велосипед». Лежачи на спині крутити педалі….

   Більш досконалі вправи для розвитку ніг можна подивитись в бесіді 19 за 2020 рік.

 Для досвіду, у додатку наведена дистанція з радіоорієнтування. Середнього віку учні-школярі повинні знайти які завгодно 5 радіоперевадавачів, старші – юніори повинні знайти будь-які 9 радіопередавачів. 

   В радіоорієнтуванні застосовують малопотужні радіопередавачі. Сигнал їх чутно за допомогою радіоприймача на відстані 30 – 100 м. Усі радіопередавачі на дистанції працюють безперервно у зоні їх розташування.

      Орієнтуючись на місцевості за допомогою карти, учасники змагань мають досягти місця номінального розташування на місцевості і потім відшукати передавач за допомогою радіоприймача.

   В спортивному радіоорієнтуванні мінімальний  проміжок  старту між учасниками може бути  1,2, 5 хвилин.

   Найближча відстань між мікропередавачами має бути не менш ніж 250 м.

   Кількість передавачів і довжина дистанції визначається окремо для кожної категорії учасників.

   Усі передавачі, крім фінішного бакена, не завжди обладнані призмами (КП). Станції відмітки мають бути розміщені безпосередньо біля кожного передавача. Мікропередавачі  здійснюють безперервну подачу сигналу. Антени використовуються приблизно довжиною 30 см.

   Результати в особистому заліку визначаються в кожній категорії, в кожній вправі окремо.

      До командного заліку зараховуються 2 кращих результати з трьох в кожній категорії в кожній вправі окремо.

   Для досвіду, у додатку наведена дистанція з радіоорієнтування. Середнього віку учні-школярі повинні знайти які завгодно 5 радіоперевадавачів, старші – юніори повинні знайти будь-які  9 радіопередавачів. Тобто, мета – обрати більш прийнятний варіант проходження дистанції.

   У спортсменів всі змагання чи тренування починаються з виконання вправ, ціль яких - підвищення функцій м’язів, розігріваючи їх, підвищуючи всі інші системи організму.

Від наявності часу може бути різний спектр, притаманний тому чи іншому спортсмену, вправ, інших контрольних виконань. Іноді всебічна розминка перед змаганнями може бути до 2 годин. При стислому режимі, все індивідуально. Спортсмен має свій  набір таких вправ для розминки. Вправ  може бути до 10, тобто коли потрібно швидко розігрітись і вийти на дистанцію. Наприклад:

1. Обертання кистями рук в одну та другу сторону (по 10 раз).

2. На носках ніг підйоми тіла (10 разів).

3. Покачування головою вперед і назад (по 10 разів).

 4. Обертання головою в одну та другу сторону (по 10 разів).

 5. Почергове махання руками з розвертанням тіла в одну та другу сторону (10 разів).

 6. Обертання тазу в одну та іншу сторони (10 раз).

 7. Наклони тіла вперед – назад, по сторонам (10).

 8. Обертання руками, вперед, а потім назад (10).

 9. Присідання з підстрибуванням (10);

10. Прискорювання бігом до 10 м або біг на місці (декілька раз).

   У додатку надана схема з проходження дистанції зі спортивної радіопеленгації,  починаючи зі старту… На основі наданих пеленгів слід проаналізувати – з якого радіопередавача («лисиці») слід починати пошук і як далі проходити таку дистанцію

Щодо проходження  дистанцій за «віялом», то в спортивному орієнтуванні частіше кажуть – за вибором. За цим принципом шукають радіопередавачі, «лисиці», в спортивній радіопеленгації (класиці і спринту), та роблять частину дистанцій зі спортивного радіоорієнтування, шукаючи мікропередавачі. Під час тренувань до змагань спортсмени часто проходять дистанції зі спортивного орієнтування за вибором. Також змагаються з «орієнтувальниками».

У додатку наведені дві невеликі карти різної гірської місцевості. На них, на кожній, нанесені старт і фініш та по 3 радіо КП. Треба вибрати для себе більш прийнятний маршрут проходження зі старту до цих 3 радіо КП і до фінішу. На основних заняттях розглянемо кожний запропонований варіант та виберемо ймовірний кращий варіант з переліку.

   У спортсменів різних видів спорту кросова підготовка займає значну частину тренувань. Від якості таких тренувань в кінцевому рахунку залежить результат змагань. Тобто різні види таких тренувань в різні періоди підводять до можливості вдалого виступу спортсмена на змаганнях.

   Біг у спортивній радіопеленгації ближче до кросового. Кросовий біг тренує витривалість. В свою чергу, після ряду серій тренувань можливості серця збільшуються  майже у двічі.

   У кросовому бігу на місцевості потрібно долати різні перешкоди – рілля, повалені дерева, рови, ями, чагарники, підйоми, спуски…. Тому треба займатись також розвитком різних м’язів. При наявності дуже поганої погоди кросовий біг можна вдома замінити короткими серіями різних вправ.

   У додатку наведена уявна карта – схема гірської місцевості з чистим лісом. Бачимо наявність декількох хребтів. Треба поставити 3 радіопередавача – «лисиці». Молодші школярі ставлять їх на трохи більше половини  карти (любий варіант), а  старші, на майже  всю її частину.  Потім на основних заняттях всебічно подивимося варіант, розроблений кожним спортсменом та визначимо найбільш вдалий поміж них.

   Звичайні люди на початку занять різним бігом чи іншими фізичними вправами дуже цінують для  підняття самопочуття і здоров’я  оздоровчий біг. Починають його після виконання різноманітних  розігріваючих вправ (до  10хвилин). Сам оздоровчий біг теж спочатку може бути 10 хвилин. Далі то поступово час його збільшують (до 1 години і 3 рази на тиждень).

   Цінність оздоровчого бігу є у тому, що робота виконується помірна ( по самопочуттю) і дає відновлювальний ефект. Дрібні капіляри тіла починають краще працювати. Зайві калорії спалюються. Самопочуття підвищується. Нервова система краще працює.

   Для спортсменів оздоровчий біг дає можливість збереженню спортивної форми, коли нема можливості  і часу більше займатись різними навантаженнями.

   Можна замінити оздоровчий біг різними помірними стрибками, вправами і ходьбою.

   У додатку наведена карта-схема уявної місцевості (між стартом і фінішем пролягає на місцевості велика лощина, ліс чистий - прохідний). Треба поставити 3 радіопередавача – «лисиці». Молодші школярі ставлять їх на трохи більше половини  карти (любий варіант), а  старші майже на всю її частину.  Потім на основних заняттях всебічно подивимося варіант? розроблений кожним спортсменом.

Бесіда 52.

   Техніка й тактика пошуку передавачів. Класична дистанція. Вибір варіанту пошуку. . Деякий аналіз проходження  дистанції.

   Карта і дистанція, що наведена в додатку 1, використовувалась на чемпіонаті світу в Болгарії на класичній дистанції у 2006 році, 3,5 мГц. Від старту, в масштабі карти, вже нанесено круг – де «лисиць» не повинно стояти ( не ближче 750 м ). Також від нанесеного фінішного бакена – круг ( не ближче 400 м ), де теж не повинно бути «лисиць». На залишковій площині карти начальник дистанції поставив «лисиці» але спортсмен оце їх побачив, після змагань, отримавши  - цю контрольну карту.

   Розглянемо максимальну дистанцію, що повинні проходити чоловіки, котрі шукають всі 5-ь «лисиць», які працюють почергово, по 1 хвилині кожна. Випускають на старті спортсменів через 5-ть хвилин, кожен раз під початок роботи 1-ї «лисиці». З першим кроком на виході на дистанцію, в ліс, спортсмен може вже почути сигнали 1-ї «лисиці». Для цього він на ходу включає і настроює радіоприймач на потрібну частоту і коли встигне, за першу хвилину, то може взяти пеленг і нанести його швидко олівцем ( склографом ) чи маркером на карту. Далі на ходу спортсмен визначає - де знаходиться друга «лисиця» і т. д.

   Ліс – парковий і є площі з заростями (по центру карти і на сході більше ). Місцевість – рельєфна. Є окремі довгі пагорби. Висота пагорбів на південному заході 120-150 м, а на північному заході до 70 м. Майже по краю карти ( на заході ), між верхів’ями цих пагорбів є вузьке шосе. На півдні і східному півдні висота рельєфу – 50-70 м, а на північному сході вона сягає всього 30-50 м. Тому струмки течуть з пагорбів, що мають  шосе, на північний схід. Дві лісові дороги відходять, під кутом 90 градусів, від шосе ( у старту) і йдуть – на південний і північний схід, мабуть до селищ. З шосе і цими лісовими дорогами зв’язані на місцевості окремі стежки. Ліс має різного розміру галявини, особливо, на півночі і в центрі - на низинній частині.

   Отже, чоловіки, коли біжать, то зі старту чують,  розміщена у фінішу,  1-у «лисицю», з ліва. Потім з права вже голосніше 2-гу, а попереду в лінію 3-ю і 4-ю «лисиці». 5-а ледь чутна, що працює трохи лівіше фінішу. Вимальовується  в загальних рисах дистанція: дальня від фінішу – 2 «лисиця», потім 3-а і 4-а, а до 1-ї і 5-ї  далеко ще потрібно добиратися і потім перед закінченням дистанції їх шукати. З тактичних міркувань, коли спочатку брати 2-у, потім 3-ю і 4 –у, чи навпаки з ними, то треба втрачати висоту і потім набирати знову її у (3-ї, 4-ї )  «лисиці», то кращим мабуть є варіант – шукати 3-ю ( попутно), 2-у і 4-у «лисиці». З 2-ї «лисиці»  на 4-у є можливість скористатись дорогою, а потім добравшись на захід до струмка,  його перейти, а по стежці потрапити на іншу лісову дорогу, рухатись в направлені 1-ї і 5-ї «лисиці». Є  і інший варіант з 4-ї, то рухатись на 1-у «лисицю» азимутом на північ, потребує дуже кваліфікованого руху на місцевості, такого подовженого етапу. Рух по стежкам – кращим. Є можливість, у районі «лисиць» (  1-й і 5-й ) вибрати, яку краще спочатку знайти. У даному випадку треба шукати 1-у, знайшли її, і потім з деяким набором висоти далі рухатись на 5-у «лисицю». На 5-у можна скористатись ланцюжком галявинок по заростях, вискочивши до розсипу каміння і потім до великої галявини, на пагорбі, або піти стежками наліво траверсом. На галявині треба бути дуже обережним,  5-а «лисиця»  стоїть з ліва, за заростями, і в паузі можна скотитися у низ, до заплави струмка, де можливий очерет. Після знаходження 5-ї «лисиці краще перейти струмок по броду,  і по стежині пройти зарості. Далі кваліфіковано по галявинам, угору, добратися до фінішного бакену. Певна річ, тут в нагоді може стати його сигнал.

   Збірна України, провівши перед чемпіонатом світу збори недалеко, на інших місцевостях і картах, здобула 14 в особистій і командній боротьбі золотих медалей. Звучав кожен раз гімн України і підіймався її прапор. Соловйова С.О., з м. Шостка, здобула тут золоту медаль. Вона йшла по ветеранській категорії - Ж-50, варіантом – 3 – 1 – 5.

   Тут стався прикрий випадок з 3-м (16-и річним) юніором в команді України. Зі старту, не дослухавши, він відмітив зразу 3-тю «лисицю» (був перед нею, йому вона не потрібна була), не подивившись потім на її номер, прийнявши за потрібну – другу і далі все нормально пройшов. Тобто, на фініщу він був без однієї «лисиці» і десь, особисто, унизу протоколу. Два другі юніори, залікові для мікрокоманди, все знайшли і здобули медалі командою. Він теж з ними стояв на п’ядесталі пошани і отримав медаль за командну боротьбу (в контрольний же час встиг).

                                                             Бесіда 51.

   Складання контрольних нормативів: із загальної  фізичної  підготовки.

   Згідно наказу №4607 від 04.10.2018 року Міністерства молоді та спорту України про затвердження тестів і нормативів про проведення щорічного оцінювання фізичної підготовленості населення України вони такі[1]:

   для 10 річних – стать (ч), підтягування на перекладині – 6-3 разів,

-стать (ж), згинання і розгинання рук в упорі лежачи – 11-5 разів;

  для 11 річних – стать (ч), підтягування на перекладині – 7-4 разів,

-стать (ж), згинання і розгинання рук в упорі лежачи – 12-6 разів;

  для 12 річних – стать (ч), підтягування на перекладині – 8-5 разів,

-стать (ж), згинання і розгинання рук в упорі лежачи – 13-7 разів;

  для 13 річних – стать (ч), підтягування на перекладині – 9-6 разів,

-стать (ж), згинання і розгинання рук в упорі лежачи – 17-8 разів;

  для 14 річних – стать (ч), підтягування на перекладині – 10-7 разів,

 -стать (ж), згинання і розгинання рук в упорі лежачи – 18-9 разів;

  для 15 річних – стать (ч), підтягування на перекладині – 11-8 разів,

 -стать (ж), згинання і розгинання рук в упорі лежачи – 19-10 разів;

  для 16 річних – стать (ч), підтягування на перекладині – 12-9 разів,

 -стать (ж), згинання і розгинання рук в упорі лежачи – 20-11 разів;

  для 17 річних – стать (ч), підтягування на перекладині – 13-10 разів,

 -стать (ж), згинання і розгинання рук в упорі лежачи – 22-12 разів;

  для 18-20 річних – стать (ч), підтягування на перекладині – 14-10 разів,

 -стать (ж), згинання і розгинання рук в упорі лежачи – 25-15 разів;

  для 21-25 річних – стать (ч), підтягування на перекладині – 14-8 разів,

 -стать (ж), згинання і розгинання рук в упорі лежачи – 25-10 разів.

   Підтягування на перекладині – вис хватом зверху. При виконанні, підборіддя, щоб було над перекладиною.

   Упор лежачі на підлозі, то руки повинні бути на ширині плечей, кисті вперед.

   Виконати свій тест і оцінити самостійно підготовку.

   Кожному перед карантином з середньої і старшої підгруп було дано по комплекту з 4-х карт,  навколишніх лісів з дистанціями ( класика – спортивна радіопеленгація, спринт, спортивне радіоорієнтування). Треба розібрати їх. Можна подивитись на них  і виконати ще завдання – розібрати проходження по вибору і в заданому направленні дистанцій. Можна зробити завдання  і при проходженні у зворотньому порядку, зазначених дистанцій на картах. Вибрати для себе кращі варіанти проходження дистанцій.

    Література.

 1. Режим доступу:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0195-17

Бесіда 50.

   Техніка й тактика пошуку передавачів. Вибір варіанту пошуку на рельєфі. Пошук «лисиць» під час паузи. Деякий аналіз проходження  дистанції.

   Розглянемо ліс, що наведений  в додатку 1. На східному півночі – забудована територія, на півночі озеро і на захід тягнеться смуга з заростями, яка роздвоюється. Одна частина виходить на хребет і теж тягнеться по ньому на захід, через півкілометра закінчується. Є на місцевості окремі площини лісу з заростями. На сході теж є озеро з забудованою територією. На заході і півдні  є окремі забудовані території. Тобто, ліс з усіх сторін обмежується.

   Ліс знаходиться на рельєфній місцевості, парковий. Великі галявини у озер та у забудованій території.  По середині лісу, з заходу, течуть  два струмка, котрі сходяться в один і він вже впадає на сході в озеро. Цей струмок з однієї і другої сторони має свою заплаву, деяке багно. З права і з ліва від струмка паралельно тягнуться хребти. Перед  стартом хребет висотою 40-65 м ( більше зі сторони озера) і 45 м висотою другий хребет. У фінішу, від озера тягнеться паралельно третій хребет висотою 50 м. Близько, десь біля старту, тече струмок. На схилах є лощини, глибина їх досягає  до 30 м.

   По гребням середніх хребтів проходять просіки. Є і поперечні просіки. Загалом ліс поділений просіками на квадрати. Так як навкруги лісу забудована територія, то результат -  в лісі багато стежок.

   Масштаб  карти 1:15000, перетин 5 м.

   Ця карта застосовувалась на «Великому львівському полюванні» 30.09.1989 року на діапазоні 3,5 мГц.

   Зі старту, зразу беруться пеленги і іншого виходу нема, як виходити на хребет. 1-ша і 4-та «лисиці» зразу перед стартом і майже на одній лінії. Всі інші в стороні. Треба розібратись, що 1-ша ближча,  на цьому хребті і взяти її, трохи спустившись. Користуючись стежками, знову вийти майже на верх хребта. По пеленгу, ще взятому зі старту, треба і знаходимо  3-тю «лисицю». Виходимо знову на хребет і рухаємось по ньому, в направленні 2–ої «лисиці». Вона у нас само далі від фінішу. Прийдеться спуститись з хребта і піднятись на другу сторону лощини та знайти 2-гу «лисицю». Далі краще рухатись попід  струмком до 5 і 4 «лисиці». Перейти другий, маленький струмок і вийти на другий хребет. Користуючись просікою. на хребті, то знайти 4 «лисицю». Повернутись по просіці назад, щоб 5 «лисиця» знову була попереду, в направленні це до фінішу. Користуючись  стежками знайти 5 «лисицю» і рухаючись до озера, а потім попід горою (хребтом) вийти на фініш.

   Отже, взяття пеленгів 2-ї і 3-ї «лисиці», зі старту, допомогло після взяття 1-ї «лисиці», взяти 3- ю, а потім 2-у «лисиці». Стратегічна тактика на рельєфі, що в верхів’ях переходимо лощину і виходимо на другий хребет. Де визначили, що 4 «лисиця» далі від фінішу і по хребту, просіці, знаходимо її. Повернувшись назад, знаходимо 5-у «лисицю», по дорозі на фініш.

   На 1-й, 4-й і 5-й «лисиці», точніше знаходячись біля неї, то краще почекати її сигналу на стежці чи просіці. У 3-й і 2-й «лисиці», то варто почекати сигналу, на верхів’ї місцевості і у краю рельєфу. Так точно і швидко ми можемо, у «лисиці», визначити де вона знаходиться.    

Бесіда 49.

                                                    Рухливі ігри: волейбол.

   Волейбол – не контактний, комбінаційний вид спорту. Згідно [1], волейбол – «удар з льоту»,- так перекладається з англійської мови,- «м’яча».

   Грають в волейбол 2 команди по шість гравців. Команди розділені сіткою. Суть гри полягає у тому[2], що кожна команда, маючи можливість виконати підряд не більше трьох торкань м’яча, не рахуючи торкань на блоці, прагне направити м’яч на сторону противника так, щоб добитися його приземлення або щоб противник допустив помилку при виконанні прийомів.

   Кожен розігриш – одне очко. Волейбольна партія не обмежена в часі і триває до 25 очок. Перевага повинна бути в 2 очка. Грають 5 партій. У п’ятій партії рахунок ведеться  до 15 очок.

   В волейболі треба швидко оцінювати ситуацію, прийняти ефективне рішення; вибрати доцільний ігровий прийом; зуміти виконати його раціональним способом з урахуванням часу, простору, дозуванням м’язових зусиль, проаналізувати результат власних дій або партнера , бути готовим до переключення на виконання наступної рухової задачі.

   Батьківщина волейболу – США. Винахідником волейболу вважається Вільям Джон Морган. У 1896 році була продемонстрована ця гра, а  у 1897 році в США були окреслені перші правила гри. В 1947 році утворена Міжнародна федерація волейболу,ФІВБ. В 1964 році волейбол був включений в програму Олімпійських ігор. Першою була команда серед чоловіків СРСР, серед жінок – Японії.

   У підготовці спортсменів волейболістів - чим вище розряд, то доля загальної фізичної підготовки менша, а доля спеціальної фізичної підготовки збільшується, направлена вона на вдосконалення техніки. Це –стрибкові, швидкісні, силові вправи.

   Серед школярів на Україні проводяться різні районні і міські змагання. Кожна гра серед юнаків і дівчат – цікава та захоплююча.

   В секціях та гуртках ця гра добра після інтенсивних вправ – відновлює ритм та стабілізує самопочуття. В волейбол грають і на дозвіллі. 

   Література.

1. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Волейбол 

2. Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/24195/1/більше_трьох_торкань_м.PDF

Бесіда 48.

   Техніка й тактика пошуку передавачів. Повторення теми: вибір варіанта пошуку. Пошук «лисиць» під час паузи. Зробити деякий аналіз проходження подовженої  дистанції.

   Карта змагань на подовженій дистанції, по спортивній радіопеленгації, що проходили в серпні 2007 року під м. Біла Церква наведена в додатку 1

   Ліс – по площині великий, рахуючи масштаб карти – 1:20000. З заходу він обмежений річкою Рось, з її заплавою, на півночі і півдні від лісу –поля, а на сході обмежень нема. Згідно додатковій схемці, то ліс з сходу тягнеться до самого міста Біла Церква. Ліс поділений на квадрати просіками – це добре для пересування на місцевості. Ліс має на більшій частині різні зарості. Рельєфна частина проходить недалеко від річки. Висота деяких лощинок досягає 25 м висоти. Біля річки дуже багато різних болот. В лісі, не зважаючи на зарості, є стежки, ближче до селища В. Половецьке і на високій частині, біля річки. Ліс періодично вирубують та засаджують новими деревцями, про те свідчать різні ділянки, з полу відкритого простору. Шосе проходить біля селищ ( В. Половецьке і Дрозди) та на сході, до забудованої території. Це все на краю карти але має значення для планування дистанції -  під’їзду автобусами до старту і від’їзду з фінішу до місця розташування.

   Дистанція, що наведена на карті, то по пташиному польоту, для чоловіків, які шукають всі 5 «лисиць», трохи більше 12 км. Для юніорів вона - 11 км, які шукають 4 «лисиці» (зазвичай по міжнародним правилам – не беруть 3-у «лисицю»). Для ветеранів різних категорій, які беруть 3 «лисиці» дистанція може бути – 6,2 км, 6,8 км, 8,2 км….  в залежності , які номери « лисиць» брати.

   Зі старту, діапазон 2 м, чоловіки беруть пеленги на всі 5 «лисиць». Пеленги на 3 і 4 «лисиці» співпадають і десь вони по середині дистанції. 2 і 5 «лисиці» за згином річки. 2-а «лисиця» все ж далі від фінішу. А сама дальня для фінішу, то 1-ша «лисиця», з неї треба починати пошук. Можна на неї рухатись з права і з ліва дорогами, просіками, стежками. Їх перетин, поблизу, у районі «лисиці», вкаже на більш точне місце розташування її, коли вдалось прослухати. Після знаходження 1–ї «лисиці» тут розкривається 3 і 4 «лисиці». 3-а «лисиця» ближче і її потрібно взяти. Виходити на неї краще дорогами, стежками. Взяття її десь тяжкувате але рухаючись по орієнтирам до неї можна добратись і знайти. Кращий варіант її взяття – зустрічний біг з стежки, що за ній. На 4 «лисицю» теж краще виходити просіками і краще йти на зустрічний біг. Взяття її краще з просіки. Після її знаходження треба рухатись просіками на 5-у «лисицю». У «лисиці» краще теж користуватись зустрічним бігом. З просіки, не зразу, а потім можна знайти 5 «лисицю». По стежкам можна добратися до останньої, 2-і «лисиці». Коли буде можливість, в деякий момент, треба дивитись -  зі сторони, за зустрічним бігом. Це може трохи допомогти знаходженню 2 «лисиці». Коли буде знайдена вона, то любим прийнятним варіантом,  рухатись на фініш. Рано чи пізно, прийдеться війти на південну частину лісу, з полем, і швидше добігти до  фінішного бакену.

   У даному випадку, чоловіки пробігають реально не менше 15 км.

   Отже, рухатись на дистанції краще по просікам і стежкам (ліс з заростями). Йти на зустрічний біг за «лисицями» ( тобто навмисно пробігаючи їх) або підходячи з боку. Пеленгувати іх чітко, наносити пеленги. Це знадобилось, щоб знайти зразу 3 «лисицю» після 1-ї. На 4-й «лисиці»  2-га і 5-та, можливо, будуть не чутні, тому взяті пеленги зі старту можуть вказати, що треба виходити в район до річки, залишаючи вже взяту 3 тю «лисицю» з права і там зразу знайти 5-ту. На етапах і на фініш можна бігти прискорюючись. 

Бесіда 47.

                                      Спеціальна фізична підготовка: марафон.

   Літом, коли проведено уже в сезоні 1-3 змагання з спортивної радіопеленгації, то проводиться зазвичай марафон. Він різниться від легкоатлетичного марафону тим, що проводиться іноді на складній рельєфній місцевості чи звичайній місцевості але лісовій масив дуже великий. Масштаб карти тоді не 1:15000, а 1:20000. Такі змагання проводяться для категорій юніорів, дорослих спортсменів і ветеранів різного віку. Це добрий відбір для таких спортсменів, які збираються змагатись вже у вересні на чемпіонаті світу або Європи (чергуються через рік). В цей час дитячі категорії вже відібрались і прийняли участь у чемпіонатах світу чи Європи ( ЧЖ-14, ЧЖ-16 ). Тому при спеціальному медичному допуску, наприклад, категорії  - ЧЖ-16 можуть теж приймати участь в цих змаганнях.  Деякі спортсмени цієї  категорії вже наступного року, наприклад, будуть приймати участь у різних юніорських змаганнях (підійде рік)… і є реальними кандидатами до збірної України і в цьому ( по юніорам ) і в наступному році. Іноді стоїть питання завчасного планування фінансування і різного роду суміжних питань, тому вони готуються до цих змагань і виходять на старт, на марафон.

   Згодом дистанції стали  значно коротші і вже називаються подовженими.

   А у дорослих спортсменів готуючись до своїх головних змагань, то це  реальна  можливість підтягнутись  по витривалості. Відбіркові змагання України підводять, як раз підсумок цієї роботи спортсменів і вказують на їх готовність достойно виступити на міжнародних змаганнях.

   Легкоатлетичний марафон має довжину 42 км 195 м. Марафонський біг був включений, як дисципліна, при підтримці П’єра де Кубертена,організатора сучасних Олімпійських ігор, з 1896 року. Таку дистанцію пробіг воїн Фідіппіда, він приніс звістку про перемогу в битві над персами. Це було 490 років до н.е.[1].

   У світі зараз багато городів регулярно, кожний рік в якийсь день, проводять марафонський забіг, де в ньому може взяти участь кожен бажаючий. На участь в олімпійських іграх, то потрібно вибороти це право.

   Сучасний світовий рекорд з марафонського бігу  належить кенійському бігуну Еліуду Кіпчаге. Встановив він його під час Берлінського марафону 16 вересня 2018 року – 2 години 1 хвилина 39 секунд.

   Кращим методом підготовки – рівномірний біг [2]. Він добре тренує витривалість, хоча це потребує часу.

   Чоловіки з спортивної радіопеленгації, щоб на змаганнях пробігати подовжену дистанцію у  15-20 км, то тренуються на 25-30 км, юніори (17-19 років), щоб пробігати 9-12 км, тренуються на 15-20 км.

       Література.

1. Режим доступу https://uk.wikipedia.org/wiki/Марафонський_біг
2. Режим доступу: https://cafepulsar.ru/uk/metody-trenirovok-ravnomernaya-intervalnaya-krugovaya-igrovaya-sportivnaya/

Бесіда 46.

   Спортивне орієнтування. Проходження дистанцій у заданому напрямку.

   Спортсмени, будь то школярі чи дорослі  вирішують багато завдань на дистанції з спортивного радіопеленгування. В першу чергу ( стоїть перед мало досвідченими ) – не заблукати. Перед виходом на дистанцію, не убачивши карту місцевості, то знати – першочергово, аварійний азимут виходу з цієї місцевості. Це на випадок, коли втратив час, десь в якомусь районі лісу або зовсім заблукав. Тому, перед виходом на дистанцію треба знати інформацію ( вивішується на дошці об’яв, обов’язково прочитати ) про характер запропонованої начальником дистанції місцевості, та знати основні параметри своєї дистанції. Усвідомити для себе масштаб карти, перетин по рельєфу. Потім, на старті, отримавши карту, то перевірити і вирішувати по карті певні питання ( розбирали).

   Підготувався до старту. Зібрав речі, що треба взяти з собою, що треба передав  на фініш. Пересвідчився, що нічого не турбує. Коли потрібно, то сходив по вітру.

   Зробив розминку, Речі, щоб потім переодягнутись, передав в автобус, що прямує на фініш. Що потрібно на дистанції, то з собою – годинник, компас, головні телефони, планшет або файл с картоном, маркер або олівець, скоч.  Радіоприймач здається по приїзду на старті, на пункту збереження апаратури ( отримує його спортсмен за 1 хвилину перед виходом на дистанцію).

   Отакі основні питання вирішує спортсмен з  спортивної радіопеленгації перед стартом. Майже, один в один десь, то вирішує питання спортсмен і перед стартом в спортивному орієнтуванні.

   Коли все перед стартом потрібне зроблене, то спортсмен психологічно до старту готов.                    

   В спортивному орієнтуванні ( для певного досвіду  спортсмени і з спортивної радіопеленгації повинні приймати участь) на змаганнях не дуже високого рангу, то начальник дистанції планує дистанцію так, щоб старт і фініш були поряд, то спортсмен  переносить речі на фініш і залишає під нагляд представника команди. В додатку 1 наведена карта чемпіонату Сумської області серед школярів, що пройшов в квітні 2011 року. Спортсмени СЮТех м. Шостки теж в них приймали участь. Змагання проводились під м. Суми, поряд з с. Баси.

   Ліс, майже, парковий і тягнеться по берегу р. Псьол смугою шириною 500- 750 м на 2 км. Ліс має окремі зарості. У центрі і на сході є невеличкі озера. Між ними і біля озер є болота. На півночі і заході, по краях карти – забудована територія з шосе.  Ліс має дуже багато різного розміру галявин, з окремими деревами. Більше великих галявин. Місцевість має дуже багато різних стежок, до р. Псьол, попід річкою. З рельєфу, то окремі підвищення – на північ. Є окремі, в масштабі карти, подовжені ями. Масштаб карти – 1:7500, перетин – 2,5 м.

   Дистанція в заданому напрямку. Це значить, що треба від 1 контрольного пункту ( КП ) по 19 КП пройти строго по черзі всі пункти, відмічаючись електронним чипом. При порушенні черги відмітки комп’ютер на фініші покаже, що дистанція не пройдена і дискваліфікує цього спортсмена. Він не приносить команді жодного очка і несе попередження команді. При нормальному проходженні дистанції, коли спортсмен знайшов всі, як треба, 19 КП, та вклався в контрольний час, то його результат буде в протоколі. Перші місця у тих спортсменів – хто витратив менше часу на проходження дистанції по своїй категорії, в даному випадку серед хлопців 15-16 років. Згодом від зайнятого місця йому будуть нараховані очки. При заліку, 10 спортсменам, у команді по різним категоріям ( різного віку хлопців і дівчат) з 12 ( береться 10 кращих результатів),  їх результат складається, в очках, і виводиться загально-командне місце команді  того чи іншого клубу, району, чи серед міст області.

   У даному випадку, категорія хлопців Ч-16, довжина дистанції була 3,9 км (по пташиному польоту). Довжина етапів коливається від 150 до 500 м. Легенди дані в окремій таблиці, з позначкою – де конкретніше стояв цей КП [1]. Тут є канави, окремі дерева, поза масштабні пагорби, ями,…

   Дистанція має окреме коло. Такі кола іноді називають – крильцями метелика. Так, в даному випадку 3 КП повторюється на місцевості, як 8 КП і це  - одне крильце. Кожний раз, такі КП, треба відмічати чипом на електронній базі у КП.

   При крильці метелика спортсмени йдуть на КП з іншої сторони, тому все сприймається нормально, як нове КП. Це дозволяє на одній місцевості поставити більшу дистанцію.

   При проходженні кожного етапу треба орієнтовно, чи більш точно, брати азимут, та вибирати прив’язку (перед чи в боку – грубий орієнтир), для кращого і швидкого знаходження КП. При певному досвіді, то ця дистанція, що наведена в додатку 1, швидко проходиться чи пробігається.

   Дистанція має етапи  короткі (150-500 м). Все ж давався аварійний азимут, це - північ (шосе). Міг, в чомусь, бути аварійним азимутом південь, у р. Псьол.

   При електронній відмітці і сортуванні результатів на комп’ютері, то різні підсумки  робляться зразу і тут же робиться нагородження учасників, цього дня змагань. Суддійська бригада з декількох чоловік на одному подиху може обслуговувати півтисячі спортсменів.  

   Література.

 1. Основи спортивного орієнтування. Видавництво СумДПУ імені А.С. Макаренка. Суми. 2015.  

Бесіда 45.

                                                     Рухливі ігри: футбол.

   Футбол-  гра ногами. Мета – забити більше голів в протилежні ворота іншої команди. Ноги використовуються, щоб по м’ячу завдати удару або передати його далі. Гравець також  може іноді використати для цього голову і тулуб. Грати руками заборонено. Тільки воротар користується цією привілею. Він може брати  м’ч у руки  у своїй штрафній – ловити перед лінією воріт, на цій площадці та при викиданні.

   Поле для футболу – прямокутне. Грають матч у 2 тайми по 45 хвилин, з перервою – 15 хвилин і зміною воріт.

   При однаковому рахунку зараховується нічия. В іншому форматі, то переможець виявляється в додатковий час. Знову нічия, то все вирішує серія пенальті.

   Гол – коли м’яч перетнув лінією воріт, без порушень правил.

   Від того хто останній торкався м’яча, при виході його за межи  поля, то інша команда вкидує м’яч у гру.

   Якщо ж м’яч пішов за лінію воріт від гравця команди, що обороняється, то призначається кутовий.

   Основні правила футболу були закладені в Англії в 1863 році. Керує зараз футболом у світі Міжнародна федерація футболу FiFa [1].

   Футбол – гарнимним засобом розвитку фізичних можливостей. В футбол грають командами, та навіть 2 людини між собою можуть грати в нього.

   При обмеженні, то спортсмени тренувались по індивідуальним планам. Зараз по 5-6 чоловік відпрацьовують ігрові з’язки. Це у провідних команд України.

   Для юних спортсменів з радіопеленгації гра в футбол цінна тим, що розвиває фізичні якості – швидкість, витривалість, спритність також  волю, завзятість, наполегливість.

   Гравцям доводиться швидко орієнтуватись і миттєво приймати відповідальні рішення в найскладніших ігрових ситуаціях.

   У тренерів юних спортсменів з футболу є дві вади: одні -  навантажують футболістів кросами і силовими вправами; другі – уникають навантажень, роблять стандартні переміщення, тощо. Правда, то десь по  середені. Деякі рекомендують добавляти різні ще  бігові та стрибкові вправи з володінням м’ячем [2].

   Література.

1. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Футбол
2.  Хоркавий Б, Огерчук О., Колобич О. УДК796.012.332. Спортивна наука України 2017. №2(78) с 35-46

                                                                  Бесіда 44.

   Техніка й тактика пошуку передавачів. Повторення теми: вибір варіанта пошуку. Пошук «лисиць» під час паузи.

   Всі ці питання розглянемо на складній дистанції чемпіонату світу, що пройшов у вересні  2014 року у Казахстані на другому дні з класичної дистанції – коли половина спортсменів окремих категорій, різного віку і статі,  змагалася на дистанції, де працювали   радіопередавачі на діапазоні 2 м, а друга половина шукала радіопередавачі на діапазоні 80 м. Радіопередавачі зазвичай працюють на класичних дистанціях по 1 хвилині, в циклі (5 хвилин), по черзі.

   Ліс – парковий на гірській місцевості, на висоті десь трохи більше 800 м над рівнем моря.  Карта місцевості приведена в додатку 1. В низу місцевості є болота, озеро ( на півдні). Поблизу на подовжених  пагорбах і  схилах знаходяться різні бази відпочинку і тренувальні комплекси, мабуть з лижного спорту і біатлону ( є певні доріжки і стрільбища). На південному сході є гора ( за картою), а схил її тягнеться хребтом на північний захід, майже це до центру верху карти. Лівіше (через більшу частину карти)  тягнеться  (більше 2 км) паралельно хребтом високий подовжений пагорб. Висота хребтів десь 150 м. На хребтах дуже багато виходу скального каміння. Є окремі стежки навколо хребтів, а через хребет з горою декілька  йдуть кудись далі в ліс, що має певний рельєф. Є на місцевості декілька відкритих просік. На  схилах хребтів зустрічаються різноманітні  галявини.

   Всі стартують на хребет з горою. На діапазоні 2 м, позначені радіопередавачі з літерами F, які написані в кружечках, а ті знаходяться в квадратах, то зі старту чутно, як працює F1, F2 ( ледь чутно з направленням на фініш і то 1-2 циклу), F4. При підйомі на хребет стають добре чутними F3, F5. Вони далі від фінішу і їх треба шукати в першу чергу, спочатку F3, спустившись з хребта, потім F5. Рух на рельєфній місцевості по азимуту. В паузі тільки рух в потрібному напрямку. На F3 можна для руху скористатись стежкою, яка виводить на хребет і з нього спускається. При досягненні F3, розібратись – справа –зліва «лисиця» і знайти її.

   Рух на F5 краще тільки траверсом по азимуту. При перетинанні стежки, у «лисиці», то краще зупинитись, так як край карти і по відношенні до стежці, так краще потім зорієнтуватись і знайти «лисицю», коли запрацює. Після F5 рухатись по стежці на F4 і F1.

   При виході на хребет стежка закінчується, треба рухатись в тому ж напрямку. При спуску з хребта постає в цьому напрямку стежка, яку можна використати для бігу, та потім в районі  для пошуку «лисиці» F4.

   Після знайдення F4, то для руху на F1, краще повернутись на стежку і по ній далі  продовжувати рух і знайти F1.

   Так як F2 може бути не чутно, то краще рухатись в направленні на фініш, війти піднявшись на хребет, а звідти спустившись знайти F2, серед різних галявин.

   На фінішний бакен ліпше скористатись стежками, що йдуть по траверсу хребта.

   Ця дистанція скоріше не для чоловіків, вони шукають всі 5 «лисиць», а для інших категорій, котрим треба знайти 4 або 3 «лисиці».

   Для чоловіків в цей день черга шукати «лисиці» на діапазоні 80 м. «Лисиці» на цьому діапазоні можуть стояти як угорі так і унизу.

   Чоловіки теж стартують на хребет з горою. А можуть коридором стартувати і вийти поміж хребтів. Можуть бути варіанти: 3, 2, 4, 1 і 5 -   коли виходити спочатку на хребет з горою; 1, 3, 2, 4, 5 - коли починати  поміж хребтів, потім виходити на хребет з горою і в торці іншого хребта знайти останню, 5 «лисицю». Кращім, мабуть, є варіант: 3, 2, 4, 5, 1. Є можливість не бути на рельєфі другого хребта, а фактично, де потрібно, обігти його.

   Отже, рух  на радіопередавачі після вирішення з варіантом пошуку, тут краще робити по азимуту. Де є можливість, використовувати стежки. Вони допомагають швидко пересуватись, орієнтуватись на місцевості та в районі «лисиці», чітко її знаходити.   

Бесіда 43.

                                                   Рухливі ігри: баскетбол.

   Якось в холодну зиму 1891 року викладачу фізичного виховання  Джеймсу Нейсміту Спрингфілдського коледжу в штаті Массачусетс запропонували зробити нову гру [1]. Нескінченні гімнастичні вправи багатьом надоїли. Нейсміт був хорошим гравцем регбі, канадського футболу, сом меру, хорошим гімнастом. Ці ігри були дуже контактні. Він розробив менш контактну гру і її правила. Це давало вихід нескінченної енергії молоді і у 1892 році весь північний схід США грав в цю динамічну гру. Її назвали баскетбол, баскет –кошик (Нейсміт використав кошики на висоті 3 м, з під персиків), бол – м’ч.

   Основу баскетболу складають  прості природні рухи – стрибки, біг, передачі і кидки. Такі прийоми легко заучуються як дорослими, так і дітьми. Тому баскетбол був включений в програму системи навчання та фізичного виховання дітей, яке починається де і з дитячих садків.

   Під час гри кожен гравець прагне перевершити свого суперника швидкістю своїх дій, які спрямовані на досягнення перемоги. Гра  привчає гравців максимально мобілізувати свої сили і можливості, долати труднощі, що виникають під час гри, діяти з максимальною напругою фізичних і моральних  сил. Всі ці фактори сприяють вихованню у молодих людей рішучості, наполегливості та цілеспрямованості.

   В ході гри постійно чергуються рухи та дії, які постійно змінюються по інтенсивності та тривалості  і в кінцевому результаті вони надають комплексний вплив на організм спортсмена. Баскетбол сприяє розвитку багатьох фізичних якостей, формуванню рухових навичок, а також змінює внутрішні органи.

   Обстановка під час гри постійно змінюється і весь час створюються нові ігрові ситуації. Такі умови змушують гравців постійно спостерігати за ходом гри,  розвивають у них  здатності миттєво оцінювати позицію, діяти швидко, винахідливо і ініціативно в будь-яких ситуаціях. Спостерігаючи за процесом гри, гравці розвивають у себе здібності до концентрації уваги, часової і просторової орієнтації [2].

   Зараз в кожній школі є на подвір’ї  ігровий спортивний майданчик, де кожному учневі не складе особливого труда прийти з м’чем, зробити розминку і самостійно позайматись  вправами з баскетболу.

   В баскетболі безліч прийомів, які спортсмен може вдосконалювати самостійно і коли треба застосовувати при грі. Весь треба перепробувати арсенал прийомів. При доведенні прийомів до досконалості виробляється свій почерк. При самостійних тренуваннях необхідно удосконалювати свої слабкі сторони, усувати недоліки.

   Заняття баскетболом допомагає при грі мобілізувати всі свої сили і знання.

   Краще тренуватись [3] по складеному самому плану:

-          зробити конкретні плани і їх тривалість;

-          кожний день виконувати певну кількість штрафних кидків;

-          поставити собі завдання на вдосконалення прийомів, які вимагають доопрацювання; потім через деякий час підвести результати;

-          постійно вести облік попадання штрафних кидків.

Отже, при занятті бігом , заняття баскетболом можуть суттєво урізномаїтніти підготовку, переключати м’язові навантаження і вчитись зосереджуватись на здобутку  певних цілей.      

     Література.

1. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Баскетбол

2. Режим доступу: https://www.basketbolist.org.ua/ua/basketball.htm

3. Режим доступу: https://www.basketbolist.org.ua/ua/sam_trenirovka.htm

Бесіда 42.

                                  Участь у змаганнях з споріднених видів спорту.

   Часто спортсмени з спортивної  радіопеленгації приймають участь, для набуття певного тренувального досвіду, в змаганнях з спортивного орієнтування. Так, іноді, спортсмени нашого міста приймали участь у змаганнях  сусіднього - Кролевецького району. Як правило, там такі змагання проводять весною чи восени. Одна з дистанцій таких змагань наведена  в додатку 1.

   Ліс - лощинно-парковий. П’ять лощин сходяться в одну велику. На дні лощин є невеликі болота. Вода, з двох центральних,  стікає майже струмками в озеро, що на краю місцевості. Біля озера є забудована територія.  Окремі лощини мають в верхів’ях круті схили (до 35 м висотою ). На схилах лощин є під лощини і навіть дуже дрібні. Проте ліс на схилах і на горі, з рівнинною місцевістю, парковий. Тільки на одному схилі, в центрі, що повернутий на південь є підлісок  Далі від лісу, біля лощин, на рівнині, стоять окремі острови лісу, дерева ( у південних лощин їх багато). Де інде є сухі канави ( на горі місцевості і внизу). На схилах стежок мало, проте їх багато на горі, поміж лощин з лісом, на відкритій місцевості і в низу, в лощинах і біля забудованої території (це лижна тренувальна база Кролевецького району, де коли є сніг часто проводять змагання, на лижах, різного рівня). З дрібних орієнтирів можна виділити – це дрібні пагорби, на схилах північних лощин, та деінде окремі кущі (зелені хрести), не характерні для даного лісу, тобто добрі для орієнтування. Масштаб карти 1:10000, перетин 5 м.

   Дистанція наведена на карті -  для категорій чоловіків 16, 21 та старше віком, майже дорослих і дорослих спортсменів. Довжина дистанції приблизно до 6,5 км. Дистанція – в заданому напрямку. Для цих категорій стоїть 13 контрольних пунктів.

   По складності дистанцію можна розбити на дві частини: 1. Майже бігова, з деяким орієнтуванням ( з 1 по 6 контрольний пункт ); 2. З орієнтуванням ( з 7 по 13 контрольні пункти). У другій частині дистанції потрібно більш точніше брати азимути, вибирати де  надійні прив’язки до контрольних пунктів ( КП), а від них вдало і точно виходити на самі контрольні пункти.

   Так, на 7 контрольний пункт, за прив’язку можна вибрати -  згин лісу, а за ним стежку, що спускається в низ до болота (краще початок стежки в лісі). Добре, що азимут з відти не потрібно міняти. Далі, то діло техніки – спуститись по азимуту, по схилу до потрібного згину контуру лісу. На 8 контрольний пункт можна вийти по стежці внизу лощини. На 9 контрольний пункт обов’язково треба брати азимут. На середині перегону перейти болото по стежці, це якраз перед згином освітлювальної лінії. Далі по азимуту підіймаємось по схилу. Правіше бачимо 2 маленьких острівця лісу. При підйомі бачимо розвилку стежок і по одній з них знаходимо 9 КП. На 10 КП беремо азимут та коли проходимо низ лощини, з стежкою, то з права бачимо кут острова лісу (для КП - прив’язка), а по ходу  – за острівцем зарослого лісу, у південній частині,  знаходимо 10 КП. На 11 КП  краще пробігти по стежині трохи угору і рухаючись вправо - по дорозі, та спостерігати за закінченням лісу з права. Далі завернути за контуром лісу і знайти 11 КП, на згину сухої канави. На 12 КП, то біг «в мішок» двох стежок, далі по закінченню болота попадаємо на розвилку сухих канав. Рухаючись по правій сухій канаві попадаємо на стежку. А далі на розвилці стежок знаходимо 12 КП. На 13 КП краще рухатись по стежці, котра виводить за болота на поділені квадратами галявину. Далі, після 13 КП, вліво на фініш. 

   Знаки карт, основи різних положень з спортивного орієнтування,  можна подивитись в [1] і іншій літературі.

   Література.

  1. Основи спортивного орієнтування. Видавництво СумДПУ імені А.С. Макаренка. Суми. 2015.  

Бесіда 41.

                                   Спортивна радіопеленгація ( спринт).

      У додатку 1 наведена карта чемпіонату світу з спортивної радіопеленгації, спринту, що відбувся у вересні 2014 року, у Казахстані. По місцевості – висота, на який проводились ці змагання, всього 700 – 800 м над рівнем моря. Внизу на місцевості є деякі болота. Характер місцевості біля них рельєфний.  Ліс – майже всюди прохідний, де інде є підлісок, це у подовженого болота і у фінішу. Майже паркова зона. Є багато забудованої  території. Є озеро. Ліс має багато просік, окремі просіки широкі, багато стежок,  біля забудованої території. Масштаб карти 1:5000.

   В спринті мікропередавачі працюють по черзі, по 12 секунд. Тобто за 1 хвилину проходить цикл.

   Спортсмен, стартуючи, знає по карті -  старт, проміжний фініш (F6), фініш.

   Дистанція дуже вдало поставлена і для телебачення. Можна бути на старті, фініші і у шосе біля озера. Біля озера можна побачити, в окремі періоди, майже всіх спортсменів на першій частині дистанції. Одні можуть пробігати по шосе повз точки зйомки, а інших можна побачити, як вони переходять болото.

   Розглянемо не результати, а можливості запропоновані спортсменам. Тому, що можливості з гарною підготовкою дають результат.

   Спочатку треба всім категоріям знайти мікропередавачі F, позначені в кружечках. Де стоять, то спортсмен не знає, а шукає радіоприймачем. Тактика по мікропередавачам F. Треба зі старту шукати потрібні мікропередавачі F, які стоять далі від проміжного фінішу. Це - F1,  F3,  F4.  Потім треба вирішувати, як потрапити до інших  мікропередавачів (F2, F5), по шосе чи через болото, в залежності від  постановки для даної категорії дистанції. На дистанції є можливість зрізати через болото. Так з F3 через болото можна потрапити на F2. З мікропередавача F4 на іншу сторону болота можна потрапити  спустившись до болота і перейшовши його по стежині, чи від F4 бігти вправо, спускатись по стежині, а  потім в верхів’ях обходити болото. Хтось потрапить зразу на F2, а хтось  на F5 , в залежності від проходження і від постановки для даної категорії. Взявши потрібні всі мікропередавачі F, потрапляємо на проміжний фініш – F6.

   Друга частина дистанції, на інший частоті мікропередавачів, після F6, 11 – 12 – 13 – 14 – 15, то це -  більше бігова. Рухаючись з проміжного фінішу- старту, F6, ми з радіо приймачем побачимо, що мікропередавач 15 стоїть в стороні, мабуть далеко, а мікропередавачі 11 – 12 – 13 – 14 перед нами, майже в одну лінію. Тоді як найшвидше треба рухатись по лінії. Мікропередавач 12 починаємо пробігати, то треба знайти і рухатись далі. Так знаходимо мікропередавач 13. Тут вже мікропередавачі 14 і 11 розкриваються перед нами. Знаходимо  мікропередавач 11 і на зворотному русі 14. Далі йде черга 15-го мікропередавача і фінішного бакена – В. По маркировці потрапимо на фініш.

    Тактика пошуку мікропередавачів першого кола суттєво відрізняється від тактики пошуку у другому колі. Головне в спринті – не стояти, а весь час рухатись, не допускати грубі помилки з варіантами. Так, особливої різниці нема в першому колі – розпочинати  шукати мікропередавач F2 чи F5, як виходить. На дрібні фізичні витрати особливо ніхто не дивиться (невеликі підйоми). У другому колі, то також не дуже  важливо - шукати мікропередавач 13, а на зворотному бігу 14 або зразу їх брати, а потім вже 11 мікропередавач. Все вирішує швидкість проходження дистанції, без грубих помилок у варіанті.      

Бесіда 40.

                                                        Кросова підготовка.

   Спортивна радіопеленгація відноситься до тих видів спорту де змагання проводяться в різних умовах, на різних місцевостях, з різними лісними площинами. Біг в змаганнях ближче до кросового.

   Є різні види легкоатлетичної підготовки до змагань з спортивної радіопеленгації. В основі все ж важлива витривалість. Це – стрижень в спортивній підготовці вважають  деякі фахівці і в інших видах спорту[1], з виховання учнів. Витривалість – це здатність робити ефективну роботу визначеної інтенсивності протягом часу, передбаченого специфікою змагань. Витривалість характеризується здатністю організму протистояти стомленню і відновлювати працездатність після перенесених навантажень. Це тренування на довгі дистанції.

   Інші, наприклад, інтервальний метод тренувань[2] дуже  дієвий для розвитку спортсмена і підвищує можливості серця майже вдвічі, за короткий час, ніж шляхом пробіганням довгих дистанцій або за допомогою фартлеку. Однак в ньому  є недолік: «легко прийшло – легко пішло». Тож біг на довгі дистанції, на витривалість, дієвий в часі. А як інтервальний метод і інші, то це краще коли є додатками.

   При прояві витривалості відбувається рівень розвитку усіх фізичних якостей і всі сторони спортивної підготовки ( технічна, тактична і морально-вольова). Функціонально витривалість визначається злагодженістю роботи всіх систем організму, працездатністю нервових клітин, дихання, кровообігу й ін.. Прояв витривалості в сполученні з іншими руховими якостями не виключає можливості цілеспрямованої роботи над її удосконалюванням.

   В підлітковому віці, правда, йдуть фізіологічні зміни, та й мотивація і інтерес до фізичної культури падає по багатьом причинам але здоровий спосіб життя стає все ж головним чинником для багатьох учнів.

   Крос – це біг у природних умовах: у лісі, парку, на полі, по ріллі, грунтовій дорозі[3] тощо. На дистанції можуть траплятися різноманітні перешкоди ( повалені дерева, рови, чагарники, яри, підйоми, спуски), які треба подолати. Цей вид бігу використовують для тренування спортсменів. Крім того, він є самостійним видом змагань, що досить широко розповсюджений, як у нашій країні так і за кордоном. Проводяться різні чемпіонати. Крос проводиться на свіжому повітрі в парках, за містом і є найкращим засобом загальної витривалості спортсменів.

   Різний грунт, перешкоди, зміни в рельєфі місцевості порушують ритм бігу, вимагають від спортсмена постійної уваги, уміння добре координувати свої рухи, високої працездатності організму. Тому техніка кросового бігу має свої особливості, хоч в основі вона така сама, як і техніка бігу на стадіоні.

   Спортсмени на дистанції  підтримує  певну швидкість. На рівних ділянках дистанції зазвичай застосовують техніку махового кроку, для якого характерні рухи ніг, рук і невеликий нахил тулуба вперед. Завдяки цьому, спортсмен біжить прямолінійно й економно витрачає сили. На ділянках із твердим грунтом зменшують довжину кроків, ногу ставлять на передню частину стопи. Пісок, болотисту місцевість і ділянки, вкриті високою травою, долають також малими, але частими кроками, ногу ставлять на всю стопу.

   Під час бігу з гори тулуб тримають вертикально або відхиляють назад (тим більше, чим крутіший схил), зменшують довжину кроків, ногу ставлять на всю стопу. З дуже крутих схилів спускаються кроком прямо або навскоси. На гору біжать нахиливши тулуб вперед (чим крутіша гора, тим більший нахил тулуба), зменшують довжину кроків, але збільшують їх частоту, ногу ставлять на передню частину стопи, енергійно працюють руками. Короткі підйоми можна долати на різній швидкості, але найкраще – на максимальній; на довгих підйомах швидкість бігу зменшують. Якщо гора крута, на неї вибігають навскоси або переходять на ходьбу. У лісі, на нерівній або невідомій місцевості треба бігти обережно, уважно дивлячись на кілька метрів уперед. Ще більшої обережності вимагають старі, слизькі (наприклад, глинисті) ділянки; їх пробігають короткими кроками, ставлячи ногу на передню частину стопи, руки опускають якомога нижче для збереження рівноваги. Ріллю долають вздовж по дну борозни, впоперек, - ставлячи ногу на гребінь борозни. Неширокі (до двох метрів) канави, ями, річки перестрибують, не зменшуючи швидкості бігу або навіть збільшуючи, якщо грунт добрий. Під час приземлення тулуб нахиляють вперед і не затримуються. Широкі рови без води і яри перебігають по дну. Неглубокі водні перешкоди долають короткими кроками, високо піднімаючи стегна, у глибших – переходять на ходьбу. Невисокі загорожі (50-70 см), паркани, тини, кущі, повалені дерева тощо можна проходити «бар’єрним кроком”, не наступаючи на них або наступаючи однією ногою.

Література.

 1. Режим доступу: https://vseosvita.ua/library/rozrobka-uroku-krosova-ta-silova-pidgotovka-rozvitok-ruhovih-akostej-svidkisna-vitrivalist-103026.html

1. Режим доступу: https://cafepulsar.ru/uk/metody-trenirovok-ravnomernaya-intervalnaya-krugovaya-igrovaya-sportivnaya/
2. Режим доступу: http://ua.textreferat.com/referat-619-1.html

Бесіда 39.

                                      Естафети в  спортивному радіоорієнтуванні.

   На чемпіонатах світу, чемпіонатах Європи з спортивного радіопеленгування, де змагаються юніори, дорослі спортсмени та ветерани різного віку один з 4-х днів, то з спортивного радіоорієнтування. Однак, в областях України почали вже проводити іноді естафети поміж команд з спортивного радіоорієнтування в 3-4 етапи. В спортивному орієнтуванні естафети давно (мабуть з перших змагань) проводяться поміж обласних команд, а також в змаганнях міжнародного рівня, тож мабуть слід чекати, що і в спортивному радіоорієнтуванні такі скоро будуть, поки що на чемпіонатах України, Європи.

   Згідно правил зі спортивного радіоорієнтування [1], що діють на Україні, то усі радіопередавачі, крім фінішного бакена, не обладнуються призмами (КП). Станції відмітки мають бути розміщені безпосередньо біля кожного передавача. Мікропередавачі  здійснюють безперервну подачу сигналу. Антени приблизно довжиною 30 см.

   Найближча відстань між мікропередавачами має бути не менш, ніж 250 м.

   Кількість передавачів і довжина дистанції визначається окремо для кожної категорії учасників.

   Мінімальний  проміжок  старту між учасниками може бути 2 хвилини.

   Результати в особистому заліку визначались і визначаються в кожній категорії, в кожній вправі окремо. З початку визначались місця серед спортсменів, які виконали програму змагань з найменшим часом, потім серед тих, хто в контрольний час знайшов на 1 – 2 КП менше.

   До командного заліку зараховували 2 кращих результати з трьох в кожній категорії в кожній вправі окремо. З початку визначались місця серед команд, які виконали програму змагань з найменшим часом, потім серед тих хто в контрольний час знайшов на 1 – 2  КП менше. Так підводили підсумок між командами раніше.

  В спортивному радіоорієнтуванні, в естафеті, що проходила на чемпіонаті Сумської області в м. Шостці було 3- и етапи. Стояло 9 мікропередавачів в Лазарівському лісі. Старт і фініш був в одному місці, майже в центрі карти. Ці 9 мікропередавачів стояли по периметру круга. Спортсменам кожного етапу давали  по 30 хвилин на пошук  3-х  мікропередавачів. Перші етапи спортсменів стартували з центру круга і могли бігти на любі вибрані ними мікропередавачі. Карта з мікропередавачами, що стояли на місцевості  наведена в додатку 1.  

   При не взятті 3-х мікропередавачів попереднім спортсменом, наступному дозволялось, при наявності часу, шукати 4-и мікропередавачі. Мікропередавачі, що були знайдені попереднім спортсменом закреслювались на карті суддею, на старті-фінішу.

   Так як в перших етапах були слабкі учасники і вони побігли на край лісу брати більш-менш явні мікропередавачі і взяли їх по 2, то команди в естафетному заліку не всі взяли мікропередавачі.  

    Література.

1. Правила змагань з радіоспорту. Державна служба молоді та спорту України. Ліга радіоаматорів України. М. Київ. 2012. 

Тема. Поняття про геометричні тіла

(призма, куб, циліндр, конус, куля)

Мета. Сформувати в гуртківців уявлення про призму, куб, прямокутний паралелепіпед, циліндр, конус, кулю їх елементи. Вивчити назви вказаних геометричних тіл. Навчити порівнювати форми оточуючих предметів, технічних об'єктів з формами призми, куба, піраміди, циліндра, конуса, кулі. Розвивати у вихованців мислення, увагу, творчу фантазію, пам'ять. Виховувати пізнавальний інтерес до природи і техніки.

Обладнання. Моделі куба, прямокутного паралелепіпеда, призми, піраміди, кулі, циліндра, конуса; розгортки поверхні паралелепіпеда, куба, піраміди, циліндра, конуса; предмети з формою призми, куба, піраміди, кулі, циліндра, конуса; ілюстративний матеріал, таблиці «Геометричні фігури», «Многогранники», кольоровий цупкий папір, ножиці, клей, олівець, лінійка.

Структура заняття:

I. Підготовка робочих місць.

II. Організаційний момент.

ІІІ. Повідомлення теми, мети, завдань заняття й мотивація навчання.

ІV. Сприйняття та усвідомлення вихованцями нового матеріалу.

V. Узагальнення й систематизація набутих знань.

VI. Підбиття підсумків.

VIІ Прибирання робочих місць

Хід заняття:

 I. Підготовка робочих місць.

II. Організаційний момент.

ІІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку й мотивація навчання.

Вступна бесіда

Подивіться на ці малюнки. На них зображено звичайні речі. Ті, що оточують людину, з якими вона має справу кожен день: квіти, плоди, предмети побуту, іграшки. Вони зовсім різні за призначенням, кольором, розміром, за матеріалом, з якого виготовлені. Але все-таки їх можна поділити на групи. Уважно розгляньте зображення на малюнках і спробуйте виділити із загальної маси кілька груп речей, що мають спільні риси. Що, на вашу думку, є спільного, наприклад, у цих предметах? (Керівник гуртка показує дітям малюнки із зображенням м'яча та ґудзика.) Чим вони схожі один з одним? (Однаковою формою.) Тобто форма – це зовнішній вигляд предмета. У спрощеному вигляді форма кожного предмета подібна до геометричної фігури. Назвіть, яку геометричну фігуру вам нагадує форма цих предметів? (Круг.) Вірно, молодці!

Проведення дидактичної гри

Малюнки барвисті розглянь, не барись,

Фігури тут різні – до них придивись!

Чи зможете ви розкласти речі, однакові за формою, на окремі полиці шафи?

Хто ж у нас найуважніший?

Гуртківці поділяють усі зображені предмети на п'ять груп, що схожі:

1 – на кружечок (м'яч, ґудзик, яблуко);

2 – півкруг (шапка гриба, медузи, парасолька);

3 – трикутник (груша, пірамідка, ковпак);

4 – прямокутник (шафа, вікно, книга);

5 – квадрат (кубик, телевізор, картина).

ІV. Сприйняття та усвідомлення вихованцями нового матеріалу.

Отже, тема нашого заняття: «Поняття про геометричні тіла».

Розпочнемо знайомство з многогранниками за допомогою казки «Родичі». Послухайте казку і поміркуйте над питанням: «Про яких родичів тут розповідається?»

Родичі (казка)

За високими горами, за далекими морями існувала фантастична країна об'ємних фігур.

Жила в країні важлива фігура. Важливість її визнавали всі, бо при виготовленні багатьох речей форма її служила зразком. Кого б ця Фігура не зустріла на своєму шляху, усім хвалилася: – Подивіться, який у мене чудовий вигляд. Грані мої – квадрати, їх – шість, кути прямі, їх – вісім. Кращі фігури від мене на світі не знайти. І ви не дивуйтесь, якщо побачите мене то великою, то маленькою, за розміром граней я можу бути різною. Але краса мого тіла ніяк не зміниться.

– Як же тебе звати? – запитували інші фігури

– А звати мене – Куб

Ходив Куб по світу... і стало йому сумно. Немає з ким поговорити щиро, ні попрацювати в дружній та веселій компанії. А як уже одному! Радісно буває лише з друзями! І вирішив Куб пошукати родичів. Якщо зустріну родича, то я його обов'язково впізнаю, – думав Куб.

– Адже в нас повинно бути щось спільне.

От одного разу зустрів він іншу Фігуру. Став до неї придивлятися. Щось знайоме, рідне знайшов він. І запитав тоді:

– Як тебе звати, друже?

– Я – Паралелепіпед. Мої грані - прямокутники, 4 великих і 2 маленьких, всього – 6. Кути в нас з тобою однакові – прямі, їх 8, так як і в тебе.

Зраділі фігури, що знайшли один одного. Стали вони тепер разом поживати,

трудитися та по білому світу ходити. Але одного разу зустріли вони ще одну нову Фігуру.

– Як тебе звати? – запитали друзі.

– Я – Піраміда, маю бокові грані – трикутники, їх може бути 3, 4 і більше, кутів також може бути різна кількість 4, 5 і більше. – Давайте дружити! – запропонувала Піраміда. Так вони і стали втрьох товаришувати та по світу подорожувати. Можна було казочку кінчати, але треба згадати ще про одну Фігуру, яка приєдналася до наших героїв.

– Як тебе звати? – в один голос сказали наші герої.

– Мене звати Призма, а бокові грані мої – прямокутники, їх – 8, а кутів – 12.

Я довго вже мандрую, шукаю родичів та ніяк не можу знайти.

– А ви часом мені не родичі?

– Ми не знаємо – відповіли друзі – фігури. Але давайте поміркуємо. Можливо в усіх нас є щось спільне?

Завдання для дітей.

– Діти, чи мають щось спільне ці фігури? (вони об'ємні і мають багато граней).

– З того часу зажили Фігури однією дружною родиною. Адже вони були родичі: Куб, Паралелепіпед, Піраміда та Призма.

Пропоную дітям подивитися навколо себе і назвати предмети, що мають форму куба, паралелепіпеда, піраміди.

Фізкульхвилинка

Раз! Два! Три! Чотири! П'ять! (встати і вийти з-за парт)

Час прийшов нам спочивать.

Тож піднімем руки вгору,(потягування)

Ніби глянемо на зорі.

А тепер всі руки в боки, (стрибки)

Як зайчата, - скоки-скоки!

Десять, дев'ять, вісім, сім!

Час за парти нам усім.

Продовжуємо знайомство з геометричними тілами.

Циліндр

Слово «циліндр» походить від грецького слова «кюліндрос», що означає «валик», «каток». На рубежі XVІІІ-XIX століть чоловіки багатьох країн носили тверді шляпи з невеликими полями, які так і називалися циліндрами через велику подібність з геометричною фігурою циліндром. Які ще предмети мають циліндричну форму? (Стакан, олівець, каструлі, бідони). Уважно подивіться на циліндр. Візьмемо паперовий циліндр розріжемо його і розгорнемо ми бачимо, що бічна поверхня – прямокутник. Поверхня циліндра складається з двох основ (два рівні круга) і бічної поверхні (прямокутника).

Конус

Слово «конус» походить від грецького слова «конос», що означає соснову шишку. Конус, як і циліндр, являється просторовою фігурою. Поверхня конуса складається з круга, який називається основою конуса і бічної поверхні. Візьмемо паперовий конус, розріжемо його і розгорнемо. Ми отримали частину круга.

Конус має одну вершину. Якщо вершину и верхню частину конуса відрізати, то ми отримаємо зрізаний конус.

Які предмети з навколишнього середовища дають уявлення про конус або зрізаний конус? (Відро, горщики для квітів, воронка, морозиво-ріжок, капелюх, ваза).

Куля

Куля – це найбільш знайома вам геометрична фігура. М’яч – приклад предмета кулеподібної форми. Які ще предмети мають форму кулі?

Куля – це просторова фігура. Поверхня кулі називають сферою. Слово «сфера» походить від грецького слова «сфайра», яке в перекладі означає «м’яч». М’яч, глобус – це сфери, а кавун, апельсин, Сонце, Місяць, Земля мають форму кулі.

Самостійна робота учнів.

Виготовлення циліндра та конуса.

Фізкульхвилинка

Руки вгору підняли

І на місці всі пішли.

Сіли-встали,

Сіли-встали,

І на місці пострибали.

Завдання:

Порівняти моделі кожної пари: паралелепіпед і призму, конус і піраміду, циліндр і паралелепіпед, піраміду і трикутник, виявивши їх схожість і відмінність.

X. Підсумок заняття.

ХІ. Прибирання робочих місць.